Подорож до Непалу – це частково подорож у часі. Справа не в тій старожитності, що тут на кожному кроці, а в тій, що в думках непальців, в їх уявленнях про світоустрій, в їх глибокій релігійності. Будь то ідол, скульптура або камінь, що стоїть в індуїстському храмі, – це не символ бога, а сам втілений бог. Так само божество може вселятись і в живу дитину. Це можуть бути хлопчики, які є інкарнацією божеств Ганеші і Бхайраба, або дівчата – живе індуїстське божество Кумарі, тілесне втілення богині Таледжу.
У кожному з трьох міст, колись суверенних держав, долини Катманду – Бхактапурі, Патані і Катманду – є своя Кумарі, але в Катманду живе головна, Королівська Кумарі. Принаймні її так звали до останнього часу. У Кумарі багато імен – Дурга, Таледжу або Дайя, всі вони означають невинність і велике жіноче начало. Культ Кумарі демонструє нерозривний зв’язок буддизму та індуїзму. Вона – індуїстське божество, але вибирають її з дітей буддійського роду Шак’я, і поклоняються їй і буддисти, і індуїсти.
Коли приходить час вибирати нову Кумарі, запрошують всіх дівчаток 3-4 років з роду Шак’я. До нього ж належав принц Сіддхартха – той самий, що жив 2,5 тисячі років тому, знайшов просвітління і відкрив людям чотири шляхетні істини – основу буддизму. Королівські жерці і астрологи визначають майбутню богиню за 32 ознаками бездоганності: здоров’я, шкіра, зуби, волосся – все повинно бути ідеальним. В списку, зокрема, є пункти, згідно з якими Кумарі повинна мати тіло, подібне до баньяну, груди лева і голос качки. Вона повинна бути спокійною, безстрашною, не надто веселою, не надто сумною.
Дівчинка, яка стає Кумарі, залишає свій будинок і живе у палаці, де рідні можуть відвідувати її, але не можуть залишитися на ніч. Кажуть, дух Кумарі вселяється в дівчинку поступово, у міру того як над нею проводять обряди посвячення (в тому числі приносячи в жертву домашніх тварин), особливим чином вкладають їй волосся, вдягають в яскраво-червону сукню, вкривають червоною пудрою ступні, садять на трон і вдягають на шию намисто у вигляді змій.
Весь день Кумарі присвячує іграм і прийому відвідувачів – туристів і паломників. Їй не дозволено виходити з палацу, але у неї є друзі – в основному діти з тимчасової прийомної сім’ї. До неї приходять її справжні брати, сестри і батьки. У році є тільки тринадцять свят, коли її на руках або в паланкіні виносять на вулицю – богиня не повинна ступати по землі.
Коли двір наповнюється туристами, в різьбленому вікні третього поверху з’являється без перебільшення фантастичної краси дитина з густо підведеними очима і абсолютно недитячим виразом обличчя, яке точно відповіднає опису: не сумна, не весела, не перелякана, не пихата. Їй заборонено посміхатись: Кумарі не повинна розтрачувати божественну силу на слова і усмішки. Єдина емоція, яку можна прочитати на прекрасному спокійному обличчі, – дитячу цікавість. Як у всіх маленьких непальців, зустрічаючих іноземців.
Оселившись у палаці, Кумарі звільняється від повсякденних турбот, але починає виконувати особливу ритуальну роль. Вона повинна всією своєю поведінкою відповідати богині, будь-які її вчинки починають набувати містичного значення, а якщо вона приходить в поганий настрій, це трактується як несприятливе знамення для тих, хто приходить до неї з проханнями.
Вважається, що богиня покидає тіло дівчинки, коли та проливає кров, наприклад, якщо піде кров носом або почнеться менструація. Але ніхто, звичайно, не стане звертати увагу на випадкові подряпини. Дівчина повинна покинути палац після початку пубертатного періоду, але не раніше, ніж знайдуть наступницю.
Як і коли з’явилась традиція вибирати дівчинку-богиню, невідомо. Є гарна історія про дружбу Таледжу з королем. Вона відвідувала його і давала мудрі поради, як правити державою. Але одного разу чи то королева образила богиню своїми ревнощами, чи то сам монарх двозначним поглядом (в найсміливішій версії міфу – дотиком), загалом, обурена богиня зникла, залишивши короля напризволяще і напророкувавши швидкий кінець його династії. А потім після довгих умовлянь, молитов і жертвопринесень Таледжу змилостивилась і пообіцяла королю являтись в образі маленької дівчинки.
Який саме король мається на увазі, не зовсім ясно. Є версія, що це був Трайлок’я Малла, який правив між 1560 і 1613 роком. Але історики вважають, що, швидше за все, цей культ заснував Джайя Пракаш, останній імператор династії Малла, який прийшов до влади в 1736 році і спорудив палац Кумарі Че на палацовій площі Дурбар в центрі Катманду (тоді Кантипур). Але це його не врятувало: в 1769 році всі міста-держави долини Катманду підкорив Прітві Нараян Шах.
Коли Шах прийшов в Катманду, Кумарі нічого не залишалося, як поставити йому на чоло тику – червону крапку з рисовими зернами, благословивши його царювання. Не буде перебільшенням сказати, що саме заради цієї тики всі наступні королі підтримували інститут Кумарі, її довічну пенсію, палац і всіх його мешканців. Все це було потрібно для того, щоб під час головного щорічного свята – фестивалю Індра Ятра – жива юна богиня на очах у багатотисячного натовпу поставила на лоб монарха червону тику із зернами рису, стверджуючи тим самим його право на владу. Короткий жест наочно демонструє підданим, що королівська влада легітимна, оскільки має божественну природу. І саме цей сенс був втрачений в 2008 році.
В країні розгорталась жорстока боротьба: протистояння між монаршою владою і комуністичною партією, маоїстами, вилилось у громадянську війну. За десять років (з 1996-го по 2006-й) війна підірвала і без того слабку економіку країни, звівши нанівець дві головні статті доходів – туризм і сільське господарство. Розвінчаний був і королівський авторитет, особливо після того як уряд неодноразово придушував мирні мітинги із залученням армії і використанням сльозогінного газу. В результаті в 2006 році король Г’янендра був змушений оголосити парламентські вибори, маоїсти підписали мирну угоду з урядом. Це був останній рік, коли король відкривав фестиваль і вийшов на площу. А з краю її поліція розганяла антимонархічний мітинг. Рік потому, в 2007-му, країна святкувала 250-річчя фестивалю, і вперше в історії король був відсутній. Формально він ще сидів на троні, але влади вже не мав. Його місце на святі зайняв прем’єр-міністр Гіріджа Прасад Коїрала, і тоді вже поліції довелось стримувати натовп розлючених монархістів. В останній день фестивалю прем’єр-міністр прийшов до Кумарі по тику. Вона поставила її правою рукою, без рисових зерен. Незабаром після того як він пішов в палаці з’явився опальний король, якого вона благословила рисовою тикою, поставивши її, як годиться, лівою рукою. Через півроку він був скинутий, країна перетворилась на республіку, а Рамбаран Ядав став першим президентом. Король переїхав в скромну квартиру, його зображення зникло з банкнот, а слово «королівський» було викреслено з багатьох назв, у тому числі і з повного титулу Королівської Кумарі. Тепер її називають просто Кумарі Катманду. Зараз на вулицях Катманду спокійніше, ніж у часи громадянської війни, але мітинги проходять чи не щотижня. Тепер люди виступають проти маоїстів, які, отримавши парламентську більшість, вирішили розділити країну на штати.
Маоїсти викликали і культурну революцію, скорочуючи утримання релігійних інститутів, в тому числі Кумарі, Ганеші і Байрави. Олії у вогонь підливають представники вищої індуїстської касти – брахмани. Оскільки Кумарі вибирають з буддистів, але поклоняються їй місцеві індуїсти, деякі брахмани ревнують і підтримують «антикумарістські» настрої. Поки колишнім богиням продовжують платити довічну пенсію 5000 рупій (що, наприклад, вдвічі менше зарплати шкільного вчителя в Катманду). Але незрозуміло, як довго це триватиме: в новій демократичній державі все більше розмов про те, що платники податків не повинні утримувати релігію і що взагалі традиція Кумарі позбавляє дитину дитинства. Ці розмови вилились в судовий процес: у серпні 2008-го Верховний суд Непалу ухвалив, що ніхто не має права обмежувати дії Кумарі, в тому числі її право відвідувати школу.
Незважаючи на це, спосіб життя сьогоднішньої Кумарі, яку вибрали незабаром після постанови суду, не відрізняється від традиційного. Ніхто не поспішає виганяти кумарістів з їх палацу, а президент молодої республіки як і раніше відвідує фестиваль Індра Ятра, як і колишній король: тепер під час фестивалю Кумарі приймає обох і обом ставить тику. Просто вони приходять до палацу в різний час, щоб не перетинатися.
