Вуду: релігія, яку зрозуміли неправильно

mia для розділу статті / 14.11.2013 / Джерело

Вудун або водун — афро-карибська релігія, яка виникла на Гаїті, — відома нам під видозміненою назвою «вуду». Саме під цим ім’ям вона набула широкої популярності в сучасній масовій культурі, особливо завдяки темі зомбі, магічних ляльок і чорної магії. Проте насправді вуду являється своєрідною карикатурою на вудун.

Вудун базується на вірі в вищу істоту Бондьйо, недоступного для пізнання та відстороненого від людських справ бога-творця. З огляду на це послідовники вудун поклоняються духам лоа, кожен з яких відповідає за певну сферу життя. Так, наприклад, фермери стараються задобрити духа землеробства, а ті, хто страждають від нерозділеного кохання, роблять підношення Ерзулі Фреда, духові любові. Крім сприяння (або перешкоджання) в людських справах лоа можуть також проявляти себе оволодіваючи тілами віруючих.

Леслі Десманглес, гаїтянський професор з Хартфордського коледжу Трійці пише в «Енциклопедії паранормального» Гордона Штейна: «Використання терміну «вудун» на Гаїті відноситься до великого ряду культурних елементів: персональні віровчення і практики, включаючи складну систему народної медицини; етичні норми, які передаються з покоління в покоління через притчі, оповідання, пісні і фольклор... Вудун — більше, ніж віра; це спосіб життя».

Гаїті найбільш тісно пов'язана з вудун, хоча послідовників релігії можна знайти в Ямайці, Домініканській Республіці, Бразилії, США та інших країнах. Послідовники вудун вірять у всесвітню енергію та душу, яка може залишати тіло під час сну, а також в одержимість духами. У християнському богослов'ї одержимість, як правило, вважається актом зла, під час якого Сатана або інші демонічні сутності прагнуть насильно оволодіти тілом людини. Натомість, в релігії вудун одержимість лоа бажана. Під час церемоній, які проводяться жерцем або жрицею, така одержимість сприймається як цінний духовний досвід з перших рук та трактується як контакт зі світом духів.

Історія вудун

Релігія вудун виникла в результаті поєднання елементів традицій і вірувань західноафриканських рабів із нав'язаним їм католицизмом у процесі, відомому як синкретизм. Закон 1685 року забороняв практикувати африканські релігії, а рабовласників зобов’язував навертати до християнства своїх рабів протягом восьми днів з моменту прибуття. Таким чином католицька церква виправдовувала рабовласництво — воно перетворилось на інструмент з перетворення африканців на правовірних християн. Раби були змушені перейняти католицькі ритуали, які набули для них подвійного значення — в процесі багато їх духів стали асоціюватись з християнськими святими. Крім того, як зазначає Десманглес: «Багато африканських духів були адаптовані до нових умов в Новому Світі. Огун, наприклад, нігерійський дух ковальства, полювання та війни змінив імідж... Він став Ого, військовим лідером, який скликає на бій проти пригноблення. Сьогодні на Гаїті Ого надихає багато політичних революцій, спрямованих проти деспотичних режимів».

Незважаючи на те, що гаїтянське рабовласництво було скасоване на початку 1800-х, послідовники вудун все ще переслідувались владою, яка демонізувала їх релігію. Книга 1889 року «Гаїті, або Чорна республіка» помилково приписувала вудун людські жертвоприношення, канібалізм та інші злодіяння, що сприяло подальшому поширенню страху перед релігією. Багато християн-фундаменталістів як і раніше ставляться до вудун та вуду з підозрою, асоціюючи його з окультизмом, чорною магією та сатанізмом. Навіть сьогодні під словом «вуду» часто мають на увазі «чаклунство», «шаманство», «магія», або навіть вживають як дієслово в значенні «напускати порчу».

Вуду і зомбі

Найбільш екстраординарні аспекти релігії вудун, такі як віра у зомбі і приношення в жертву тварин, взяли на озброєння незліченні телевізійні шоу та художні фільми. Зомбі — особливо вдалий приклад того, як релігійний елемент може бути вирваним з контексту і стати глобальним феноменом.

За даними Оксфордського словника англійської мови, слово «зомбі» вперше з'явилось в англійській мові приблизно у 1810 році, коли історик Роберт Сауті згадав його у своїй книзі «Історія Бразилії». Проте цей «зомбі» ще не був пожираючим мозок людиноподібним монстром, натомість, як і багато лоа, це було західноафриканське божество. Пізніше слово почали вживати в значенні життєвої сили людини, яка залишає тілесну оболонку, а згодом його стали розуміти як людську істоту без самосвідомості, інтелекту та душі.

Оригінальні гаїтянські зомбі були жертвами, а не агресорами. Як стверджується, ними були люди, яких повертали зі світу мертвих (а іноді і контролювали) чаклуни бокори. Іноді зомбування виконувалось в якості покарання (що вселяло жах у тих, хто вірив, що вони можуть бути скривдженими навіть після смерті), але часто зомбі, як говорили, використовувались в якості рабів на острівних фермах і цукрових плантаціях (хоча ніяких свідчень про заповнені зомбі ферми знайдено не було).

Вуду у художніх фільмах та літературі мало схоже на реальні вірування або практики вудун. Вуду стало «родзинкою» туристичного бізнесу Нового Орлеану, з його незліченними магазинами, екскурсіями, виставками та музеями, які наживаються на історичному зв'язку міста (хоча деякі експерти вважають його досить спірним) з вудун. Звичайно, у висмикуванні святинь та ритуалів з їх первісного контексту для комерційної експлуатації немає нічого нового: підтвердження тому індіанські ловці снів китайського виробництва, які продаються в магазинах «Все за один долар».

Врешті-решт, вудун заробила в значній мірі незаслужену репутацію зловісної релігії. І хоча деякі ритуали вудун пов'язані з жертвоприношенням тварин, це не робить її унікальною; багато інших релігійних традицій використовують кровопускання тварин — включаючи християнство, іслам, іудаїзм та індуїзм. Іронія полягає в тому, що найвідоміші характерні ознаки вудун — включаючи ляльки вуду і зомбі — мають мало спільного з її фактичними віруваннями і практиками.