Становлення націонал-соціалізму в Німеччині

mia для розділу статті / 11.11.2014 / Джерело

Націонал-соціалізм в Німеччині — одна з ключових та хворобливих точок у всій історії Німеччини. Звідки він взявся? Німецькі історики покоління за поколінням задаються цим питанням. Відповідь шукають не лише в міжвоєнний час, тобто між Першою і Другою світовими війнами, до 1933 року — часу приходу націонал-соціалізму. Її шукають значно раніше — в Середніх віках, в Новому часі, всі намагаються зрозуміти, де витоки, чому Німеччина, німці були здатні на це, чому так відбулось.

Звичайно, говорити, що була якась одна причина націонал-соціалізму, не доводиться. Це явище багатофакторне, де поєднується багато причин — це і економіка, і соціальні питання, це питання культурного порядку, питання, пов’язані з тим, що трапилось в політичному плані в Німеччині після Листопадової революції 1918 року, після поразки в Першій світовій війні, після підписання Версальської мирної угоди, і звичайно, постать Адольфа Гітлера — центральна. Саме він в 1921 році очолив партію.

У 1919 році партія виникла як рух, як німецька робітнича партія, де основними вимогами були вимоги рівноправності німецьких робітників, боротьба за їх права на національній платформі, а не на інтернаціональній платформі, як це пропонували соціал-демократи ще в ХІХ ст. Гітлер потрапляє в цей час в націоналістичні прошарки, в націоналістичні угрупування, які були густо представлені в Баварії, зокрема в Мюнхені, і поступово ці ідеї захоплюють його.

Він стає членом руху партії в 1920 році, а в 1921 році вже займає посаду керівника. Партія отримує назву «Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини», в якій простежується основа для всієї подальшої політичної реалізації цього проекту: перш за все питання, пов'язане з робітниками, питання соціалізму, німецького соціалізму, і питання національного — що є нація, чому націю необхідно захищати, хто основний носій національних ідей. З цього моменту партія починає активно проявляти та реалізовувати себе.

Спочатку все відбувалось в Баварії. Невдалий проект Баварської Радянської Республіки, криваве її закінчення, коли майже весь уряд був знищений в ході погромів та бійок, зіграє свою роль в становленні націонал-соціалістичної ідеї. Основні представники уряду Баварської Радянської Республіки були етнічними євреями. Антисемітські лозунги, юдофобські настрої оповиють Баварію та Мюнхен. Ми не можемо фіксувати такий ріст антисемітизму у всій Німеччині, але в Баварії — так.

З цього моменту ідеї та лозунги націонал-соціалістів все більше привертають увагу. Спочатку все відбувалось на рівні площ та пивних. За старою баварською традицією в пивних проходили всі основні політичні збори. Власне, нічого не змінилось до цих пір. Якщо ми зараз подивимось на баварську політику, то збори досі із задоволенням проводять в пивних, перша кружка п’ється за Баварію і вже потім вирішуються гострі політичні та соціальні питання.

Так от, в пивних збираються представники націонал-соціалістичної партії, Гітлер все більше і більше починає звертати на себе увагу завдяки своїм винятковим ораторським здібностям і завдяки своїй біологічній хватці в здобутті влади. Він дуже хоче влади, він хоче самореалізації, можливо тому, що його невдалий досвід кар’єри художника, про яку він мріяв ще в Австрії до Першої світової війни, зіграв свою роль. Він хоче помститися всім, це вже особистісні психологічні моменти.

Партія дуже голосно заявляє про себе в листопаді 1923 року. В цей момент, починаючи з січня 1923 року, Рурську область в Німеччині окупують франко-бельгійські війська у зв’язку з тим, що Німеччина відмовляється сплачувати репараційні виплати. Це Рурський басейн, де сконцентрована вугільна промисловість, виробництво сталі та чавуну.

Економіка країни тріщить по швах, вона і так слабка, а після окупації, коли уряд заявляє про пасивний спротив, що означало невихід на роботу гірників і всіх тих, хто був зайнятий на виробництві, але зі збереженням заробітної плати, фінансова система валиться остаточно. З весни 1923 року в Німеччині починається гіперінфляція, що призводить до нестримного падіння курсу марки, марка знецінюється. Відомі випадки, коли зарплату виносили тачками, оскільки вмістити її в кишені було неможливо, або коли люди платили в ресторані перш ніж приносили їжу.

Тоді ж починають проявлятись сепаратистські тенденції в самій федерації — за конституцією 1919 року Німеччина була федеративною державою. Особливо сильні ці настрої були в Рурській області, в Рейнській області та в Баварії. Баварія завжди була на особливому рахунку, вона завжди заявляла про себе, як про самостійну одиницю в рамках федерації. Гітлер вирішив скористатись цією ситуацією.

В річницю Листопадової революції 1918 року, 8 та 9 листопада, відбувається так званий «Пивний путч», коли Гітлер в пивній проголошує національну революцію: заскакує на стіл, стріляє з пістолету і кричить «Хай живе національна революція!». Одночасно з цим він умовляє верхівку баварської влади, перш за все фон Кара, щоб він підтримав його, Гітлера, та націонал-соціалістів у поході на Берлін. Для Гітлера ідеалом залишався похід Муссоліні на Рим, який відбувся за рік до цього — в 1922 році, коли Муссоліні з Мілану завоював владу, яка, як здавалось, нікому не належала. Гітлер марив такою можливістю стати національним героєм.

Фон Кар не погоджується на це, він не хоче, щоб Баварія стала плацдармом для захоплення влади націонал-соціалістами. Гітлер дуже довго вмовляє, погрожує, і під дулом пістолету фон Кар погоджується, але, як тільки виходить з пивної, заявляє, що всі його згоди і ідеї, які він підтримав, не мають юридичної сили, тому що були зроблені під тиском.

В Мюнхені відбуваються зіткнення вже із застосуванням зброї. На той момент Гітлера підтримував фельдмаршал Людендорф, який був героєм війни, і постать якого була важливою для Гітлера, оскільки на його думку тим самим досягалась лояльність Рейхсвера, тобто армійських частин. Але, не зважаючи на присутність Людендорфа, постріли звучать. В результаті перестрілок загинуло 16 представників націонал-соціалістів та 3 поліцейських з боку влади. Потім ці 16 націонал-соціалістів будуть об’явлені мучениками, вже після 1933 року, коли влада опиниться в руках Гітлера.

Путч провалюється. Нічого не виходить. У відповідності до закону «Про захист республіки» Гітлер постає перед баварським судом. Організації партії заборонені, заборонені також партійні видання, перш за все, мова йде про газету Ангріф. Комусь вдалось втекти, зокрема Геринг втік з Німеччини. Людендорф був звільнений як герой війни за всі ті заслуги, які він звершив під час Першої світової. Гітлер та Гесс, його найближчий прихильник, були засуджені до тюремного ув’язнення.

Гітлер опиняється у в’язниці Ландсберг в Мюнхені, але в’язниця перетворюється на свого роду салон для всіх небайдужих до ідей націонал-соціалізму, до антисемітської риторики, яка все більше поглинає населення Баварії, формується табір прихильників націонал-соціалізму. Саме там, в тюрмі, Гітлер пише свою програмну роботу «Майн кампф» — свого роду Біблію націонал-соціалізму, де він розписує і свою біографію, і своє бачення майбутнього Німеччини, Європи та світу, розписує що таке націонал-соціалізм, і як він повинен втілюватись.

Через 9 місяців в’язниці він буде звільнений за зразкову поведінку. Саме цей сюжет зробить йому ім’я в Німеччині, тому що до 1923 року, незважаючи на існування штурмових загонів СА, які крокували площами та вулицями Мюнхену, це була локальна організація, локальна партія на рівні Мюнхену і Баварії. Після 1923 року рух перетворюється на загальнонімецький, на загальнонімецьку партію, яку знають за межами Баварії, в багатьох землях, багатьох містах Німеччини.

Все це зіграє свою роль в майбутньому, а на момент виходу з тюрми в 1924 році Гітлер міняє своє уявлення про тактику захоплення влади. Тепер він вважає, що владу необхідно брати парламентським шляхом, щоб закріпити свої успіхи масовою підтримкою населення Німеччини. Для цього партія починає активно приймати участь в передвиборчих кампаніях як на регіональному рівні, так і на федеральному, загальнонімецькому рівні. Спочатку партія не набирала необхідного відсотку голосів, тому що якраз починаючи з 1924-1925 років починається період стабілізації Веймарської республіки. Але вже з 1929-1930 років, тобто рівно з того моменту, коли в Німеччині розгорілась економічна криза, партія заявляє про себе дуже активно.