Що стоїть за міфом про лелек, які приносять дітей?

mia для розділу статті / 03.02.2021 / Джерело

Новонароджених дітей часто зображують в компанії довгоногого, гостродзьобого птаха — лелеки. Образ цього птаха — зазвичай зі згортком у дзьобі — настільки сильно асоціюється з дітонародженням, що навряд чи когось дивує його повсюдна присутність на різноманітних товарах для немовлят чи вітальних листівках. Звідки ж взявся цей зв’язок між лелеками та дітьми?

Походження міфу про лелек, які приносять немовлят, як і походження будь-якого іншого міфу, простежити важко. Тим більше, що міф про лелеку охоплює мало не всю земну кулю, з’являючись у фольклорі Європи, Америки, Північної Африки та Близького Сходу. Ряд схожих між собою міфів свідчить про те, що всі вони надихались найпомітнішими рисами птаха. Лелеки білі, що пов’язує їх з чистотою. Лелеки великі, і їх гнізда також великі, добре помітні та знаходяться поруч із житлами людей, тому зразкову батьківську поведінку цих птахів важко було не помітити.

Часто міф про лелеку намагаються пов’язати зі Стародавньою Грецією та історією мстивої богині Гери. В цій історії Гера заздрила прекрасній королеві на ім’я Герана і перетворила її на лелеку. Після перетворення стражденна Герана намагалась забрати у Гери свою дитину, через що греки зобразили її у вигляді птаха з немовлям у дзьобі. Втім, в оригінальному міфі цим птахом був не лелека, а журавель.

Іноді важко визначити, про який саме вид йдеться у стародавньому міфі, оскільки, наприклад, лелек, журавлів і чапель часто плутали. Так, у єгипетській міфології лелеки асоціюються із народженням світу. Але історично ця легендарна істота насправді була чаплею.

Зв’язок між лелеками та немовлятами цілком міг виникнути через видову плутанину. Серед іншого, лелеку могли переплутати з пеліканом. Європейська середньовічна література асоціює величного білого пелікана з католицизмом, відродженням та вирощуванням молодняку. З плином часу лелеки могли замінити цього птаха.

Дев’ятимісячна міграція

Якими б не були витоки міфу, історики, як правило, погоджуються, що ідея лелеки, який приносить немовля, найміцніше укріпилась в Північній Європі, зокрема в Німеччині та Норвегії. За часів язичництва пари часто одружувались під час щорічного літнього сонцестояння, оскільки літо асоціювалось з родючістю. В той самий час лелеки починали свою щорічну міграцію, відлітаючи з Європи до Африки. Повертались птахи наступної весни — рівно через дев’ять місяців.

Повернення лелек навесні припадало як раз на той час, коли народжувалось багато немовлят. Лелеки стали вісниками нового життя, що породило ідею про те, ніби ці птахи приносять дітей.

З часом історія розвилась і ускладнилась. В скандинавській міфології лелеки стали символізувати сімейні цінності та чистоту (переважно завдяки помилковому уявленню про те, що ці птахи моногамні). В Нідерландах, Німеччині та Східній Європі вважалось, що лелеки, які гніздяться на даху людського житла, приносять удачу і плодовитість родині в цій оселі.

Незважаючи на те, що епіцентром міфу була Європа, він сформувався і в Америці. Схожа історія є у легенді народу сіу. Щоправда, в ній йдеться про іншого лелеку — міктерію (Mycteria americana), на відміну від білого лелеки (Ciconia ciconia). Міфи про лелеку виникають внаслідок спостереження за поведінкою цих птахів скрізь, де їх можна знайти.

У ХІХ столітті міф набув нового значення. Саме тоді Ганс Крістіан Андерсен популяризував його у своїй казці «Лелеки». В ній ці птахи висмикували сплячих немовлят зі ставків та озер, після чого приносили їх гідним сім’ям. Однак історія мала й темний бік: сім’ї з погано вихованими дітьми отримували мертве немовля як покарання від лелеки. Казка мала стати моральним уроком для дітей, що було цілком у дусі нової традиції «інфантилізації» казок — з’являлась специфічна дитяча література, часто дидактична та релігійна.

У вікторіанській Англії історія отримала нову роль. Вона стала способом приховування реалій сексу та народження. Для людей вікторіанської епохи, які ніяковіли при спробі пояснити факти життя, лелека, який приносить дитину, був корисним образом.

Сьогоднішні погляди на дітонародження не такі святенницькі, але ми досі тримаємось за міф про лелеку, шануючи витонченого птаха та його центральну роль у сімейному житті. Люди люблять історії. Наша схильність до гуманізації тварин, наші сподівання та наші страхи — все це зробило лелеку, який приносить дитину, одним із найбільш живучих міфів.