Історія слова «чао»

mia для розділу статті / 25.01.2021 / Джерело

Чи замислювались ви про те, звідки взялось знамените італійське слово «чао»? Воно демонструє, наскільки дивовижними можуть бути документально підтверджені історії слів. Не будемо нагнітати інтригу і відразу скажемо, що італійське ciao походить від слова «слов'яни».

Самоназва слов'ян не пізніше VI століття стає відомою візантійцям. В їх мові вона виглядає як Σκλάβος, в середньовічну латину запозичується у вигляді sclavus. Там вона набуває ще одного значення — «раб». Справа в тому, що в цю епоху до країн Європи дійсно потрапляло багато рабів слов'янського походження. І добували цих рабів аж ніяк не лише під час війн. Раби були одним з основних предметів експорту Київської Русі. У «Повісті минулих літ» Ольга обіцяє візантійському імператору Костянтину VII дари: челядь, мед і скору (давньоруське «скора» — невичинена шкура звіра). Князь Святослав каже, що на Дунай з Русі доставляються «скора і віск, мед і челядь». У IX—X століттях раби зі Східної Європи масово поставлялись і в Західну Європу, і в Арабський халіфат. У Кордові при халіфі Абд ар-Рахмані III (X століття) в ході трьох переписів нарахували відповідно 3750, 6087 і 13750 слов'янських рабів.

Зрідка зустрічається думка, що назва слов'ян і означає «раби». Ця думка хибна. Не «слов'янин» походить від «раба», а слова зі значенням «раб» — від «слов'янина». Протилежну версію всерйоз розглядали хіба що у XVIII столітті.

Латинське sclavus у значенні «раб» потрапило у безліч європейських мов: італійське schiavo, іспанське esclavo, каталонське esclau, португальське escravo, французьке esclave, бретонське sklav, румунське sclav, нідерландське slaaf, англійське slave та інші.

У венеціанському діалекті латинське sclavus перетворилось на sciavo або s-ciao. Потім серед венеціанців з'явився ввічливий вираз s-ciao vostro, приблизний переклад якого — «ваш покірний слуга». В комедіях Гольдоні він використовується у варіанті vi sono schiavo і має шанобливе значення. У XIX столітті цей вираз потрапляє в Ломбардію і поширюється все далі. Лексикограф Ніколо Томмазео у «Словнику італійської мови» (1861) відзначає, що навіть в Тоскані почали використовувати формулу vi sono schiavo. Як це буває у часто використовуваних виразів, він скоротився, перетворившись у слово ciao (вважається, що батьківщиною цієї форми стала Ломбардія), заодно втрачаючи церемонний відтінок. Протягом XX століття слово міцно увійшло в італійську мову, ставши згодом найпопулярнішою формою дружнього вітання і прощання.

Утворення слова зі значенням «раб» від назви чужого народу — поширене явище. Наприклад, давньоанглійське wealh походить від сусідів-кельтів (той же корінь має назва Уельс). Існує багато назв рабів, утворених від етнонімів, в мовах від китайської до суахілі.

Перетворення слова «раб» на вітання теж не унікальне. В Австро-Угорщині як привітання і прощання використовувалось запозичене з латини слово servus — «раб», як коротка форма виразу servus humillimus — «покірний слуга». В цій функції воно проникло і в інші мови Австро-Угорської імперії: угорську, румунську, хорватську, словацьку, чеську.