Історія шарлатанства: електрика

mia для розділу статті / 09.09.2020, 13:04 / Джерело

Холодним січневим днем 1803 року у Лондоні повісили Джорджа Форстера, вбивцю власних дружини і дитини. Крім «повішання у петлі до смерті», Форстер був засуджений і до посмертного покарання: його тіло повинні були розчленувати, щоб він, згідно з прийнятими віруваннями, не воскрес із мертвих у день Страшного суду. Проте по дорозі від шибениці до могили тіло злочинця піддали ще одній несподіваній процедурі. На ньому публіці продемонстрували нове наукове явище — гальванізм, тобто стимуляцію м'язів за допомогою електрики.

У похмурій тіні в'язниці Ньюгейт тіло Форстера передали італійському лікарю Джованні Альдіні, любителю зловісних постановок. Він підняв тіло Форстера перед натовпом, після чого пропустив через труп струм. Газета The Newgate Calendar писала про це так: «При першому пропущенні електрики через обличчя щелепи страченого злочинця почали тремтіти, лицьові м'язи моторошно спотворились, а одне око відкрилось. Згодом права рука піднялась і стиснулась в кулак, а ноги почали рухатись».

Вигляд щойно повішеного Форстера, який кривлявся і ворушив кінцівками, викликав у глядачів таке приголомшення, що багато хто повірив у його воскресіння з мертвих. Така можливість насправді враховувалась у формулюванні вироку: якби Альдіні зміг повернути страченого до життя, кати, що стояли напоготові, негайно повісили б Форстера повторно.

Від блискавки до лабораторних дослідів

Загадкова і дивовижна електрика цікавила нас з часів первісних людей, у яких вигляд блискавки викликав благоговійний страх. Приблизно відтоді ж відомо, що якщо потерти бурштин, то він починає притягувати волосся і легкі предмети. Це явище, яке ми сьогодні називаємо трибоелектричним ефектом: виникнення електричного заряду внаслідок тертя. Зазвичай статична електрика обумовлена саме цим ефектом — коли після циклу сушіння в машині предмети одягу липнуть один до одного, ви як раз його і спостерігаєте. У 1600 році Вільям Гілберт, придворний медик королеви Єлизавети I, зрозумів (без використання машини для сушіння білизни), що це явище відрізняється від магнетизму, і ввів термін «електрика» (від грецького electron — «бурштин»).

У XVIII столітті наукове товариство гаряче зацікавилось електрикою. Були придумані перші лейденські банки, які вирішували проблему «зберігання» електричного заряду. І ми пам'ятаємо знамените зображення 1752 року, де Бенджамін Франклін запускає паперового змія в грозове небо Філадельфії. За ним пішли італійський фізик Алессандро Вольта, який винайшов електричну батарею, а також Луїджі Гальвані (дядько Альдіні), який вперше описав скорочення м'язів лапки мертвої жаби під дією електричного струму. В цьому експерименті Гальвані вішав зв'язку жаб'ячих лапок на металеві перила під час грози. Навряд чи великого вченого обожнювали його сусіди.

Той момент, коли Альдіні показав натовпу в Ньюгейті свій моторошний і неетичний спектакль з трупом Джорджа Форстера, можна вважати моментом по-справжньому важливого і нового наукового прориву. Вперше в історії людина застосувала силу електрики для впливу на організм.

Гальванізм цікавив лікарів не лише з точки зору стимуляції жаб і людських трупів. Багато надій покладалось на його лікувальні властивості. У ті ж часи, що і Гальвані, свої експерименти проводив Крістіан Готліб Кратценштейн. Він вивчав медичні можливості електрики, досліджуючи удари струмом на хворих на ревматизм, тропічну малярію і чуму. Кратценштейн виявив почастішання пульсу після впливу струму і вважав це корисним для стимуляції одужання при деяких захворюваннях. Також вчений зазначив, що «електрифікація» чомусь, як би це сказати, стомлює пацієнтів. На думку Кратценштейна, даний ефект може бути корисним при «збудженні, тузі і тривогах, які не дають стуляти очі вночі». Наступного разу, коли вас мучитиме безсоння, просто суньте пальці в розетку. Жарт, не треба.

У Франції експерименти з електрикою проводились на паралізованих солдатах. 26 грудня 1747 року, наприклад, один лікар почав таке лікування: по дві години вранці і по дві-три години вдень він пропускав розряди струму через паралізовану руку хворого. Через місяць (!) терапії пацієнт успішно вилікувався від паралічу. Результати інших експериментів виявились не такими переконливими, але ця випадкова удача на тлі оптимізму навколо таємничого процесу «електрифікації» викликала фурор. Не дарма один французький лікар зазначив: «У цьому місті всі хочуть, щоб крізь них пропустили струм». Доволі скоро шарлатани від медицини задовольнили цей запит.

Електричні щітки, корсети і пояси

В Америці ентузіазм навколо електрики не поступався європейському. В результаті поширення новітньої «благої вісті» були запатентовані численні пристрої; серед них були електричні щітки для волосся (від облисіння!), електричні корсети (для схуднення!) і електричні пояси (від імпотенції!). Шалений попит на пристрої для самоелектрифікації нагадував нинішні черги за новою моделлю айфона. Нові технології завжди приваблюють, а на цьому ґрунті буяє пишним цвітом шарлатанство.

У 1880 році такий собі доктор Скотт представив публіці електричну щітку для волосся, яка швидко стала дуже модною в США. В її ручку був вбудований намагнічений залізний стрижень, однак самого джерела струму в ній не було. Це була лише трохи намагнічена щітка, яку навряд чи вдалось би так вдало прорекламувати. Однак геній маркетингу Скотт, вхопившись за тему електрики, успішно використовував малозрозуміле людям явище для отримання прибутку.

Скотт, який розміщував рекламу в газетах по всій країні, стверджував, що його електрощітка не тільки лікує облисіння і головні болі, що можна хоч якось пояснити, а ще й допомагає при кульгавості, паралічах і запорах. І ось тут вже логіка пасує.

Поширюючи свою продукцію, Скотт супроводжував її застереженням: «В жодному разі не повинна використовуватись більш ніж однією людиною! Тільки за цієї умови повністю зберігає свою лікувальну силу». Це не лише створювало підґрунтя для сімейних конфліктів, а й збільшувало продажі.

Згодом в свою імперію електрики-без-електрики Скотт включив ще й корсети. Як і щітки для волосся, «електричні» корсети від Скотта були просто трохи намагніченими. Корсети, які рекламувались як «вічні» (страшно уявити собі людське тіло, яке запихають у вічний корсет), буцімто лікували багато несподіваних захворювань. При «постійному носінні» вони також повинні були «повертати нормальну статуру у всіх випадках вираженого ожиріння або худорлявості, даючи людині необхідну кількість одичної енергії відповідно до законів Природи».

Оцінити цілющі властивості електрики могли не лише жінки. Чоловікам для цього пропонувались електричні пояси. Знайомтесь: «Пульвермахер». Будь ви модною і заможною людиною кінця позаминулого століття, ймовірно, у вас теж був би «Пульвермахер». Це слово було скороченою назвою «електричного пояса Пульвермахера», який у другій половині XIX століття вважався «най-най» з усіх електричних поясів. Ці пояси генерували «невеликі постійні струми» протягом 8—12 годин на добу — саме стільки їх потрібно було носити на собі. Крім поясів, Гальванічна компанія Пульвермахера (з головним офісом у Сан-Франциско) виробляла безліч електричних ланцюжків, які можна було під'єднати чи не до будь-якої частини тіла.

Електричні пояси навіть знайшли відображення в художній літературі. У романі Густава Флобера «Пані Боварі» один з персонажів, Оме, описаний так: «Він став затятим прихильником гідроелектричних ланцюгів Пульвермахера. Він сам носив такі ланцюги. Вечорами, коли він знімав свій фланелевий жилет, пані Оме щоразу засліплювала обвиваюча її чоловіка золота спіраль; в такі хвилини цей чоловік, одягнений в обладунки, точно скіф, весь блискучий, точно маг, викликав у неї особливий прилив пристрасті».

Пояси Пульвермахера, які містили цинкові і мідні частини і вимочувались перед використанням в оцті, і правда генерували невеликий електричний струм при взаємодії з тілом пацієнта (так що, строго кажучи, були гальванічними). Струм був слабким, але достатнім, щоб клієнт переконався: пояс або ланцюг працює.

Цю переконаність підкріплювала і агресивна рекламна кампанія фірми Пульвермахера: її матеріали під девізом «Електрика — це життя!» рясніли розлогими схваленнями від видатних лікарів того часу. Була, правда, невелика проблема: всі ці позитивні відгуки доводилось вигадувати з початку і до кінця.

Електричні пояси, зрозуміло, рекламувались як засіб від усіх проблем — захворювань нирок, печінки, кишечника, а особливо від розладу травлення. Були також спеціальні моделі пасків, які можна було під'єднати до статевого члена і тим самим простимулювати його чудодійною силою гальванічного поля. Виробники грали на поширеному страху кінця XIX століття: нібито у чоловіків є лише обмежений запас сперми на все життя. Саме тому вважалось, що мастурбація в ранньому віці може пізніше призвести до імпотенції. На щастя, застосування слабкого електричного струму здатне реанімувати немолодий і втомлений пеніс і повернути йому славу минулих років.

Змішаємо електрику з водою!

Якщо поясів і корсетів вам було недостатньо, можна було зайти ще далі і лягти в електричну ванну. Хоча відомо, що контакту електрики і води зазвичай слід уникати, захоплення електрикою в XIX столітті призвело до появи електричних, або «гальванічних», купальнь. Одну з них, так званий Терапевтичний і електричний інститут, відкрила Дженні Кідд Траут — перша жінка в Канаді, яка отримала ліцензію на медичну діяльність (і згодом навіть зображена на національних марках). Коли інститут Траут відкрився в Торонто у 1875 році, в ньому було шість купальнь. А в купальнях були ванни з металевим покриттям, наповнені теплою водою, в яку пацієнти повністю або частково занурювались. Потім хворому давали в руки електроди (на щастя, не занурені у воду), з'єднані з батареями, і слабкий струм таким чином електрифікував воду. За великим рахунком, це були просто гарячі ванни, де електрика була всередині води, а не зовні.

До честі Траут відзначимо, що вона також керувала безкоштовною лікарнею для малозабезпечених, була розумним, відповідальним лікарем і не рекламувала свій метод за допомогою неправдивих відгуків. Як і багато докторів тих часів, вона щиро вірила, що електричні ванни допомагають пацієнтам. Вважалось, що електричний струм стимулює органи і кровообіг, тоді як тепло від гарячої води «відкриває пори» і викликає посилене потовиділення, а значить, виведення токсинів. Тому електричні ванни рекомендувались при безлічі хронічних захворювань, включаючи ревматизм, подагру та ішіас.

Хоч електричні ванни сьогодні й не назвеш стандартною практикою, вони досі використовуються в нетрадиційній медицині. Не так давно, в 1989 році, журнал Vanity Fair розповів про те, що прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер регулярно приймає електричні ванни для збереження здоров'я і краси. Репортаж призвів до невеликого скандалу. Як писало видання, прем'єр-міністр відвідувала «одну індіанку», яка нібито лікувала «наймогутніших жінок планети». В ході сеансу через воду пропускався струм силою близько 0,3 ампера; за це лікування Тетчер платила понад 600 фунтів. Британські таблоїди вдосталь повеселились; серед заголовків були «Таємниці купання Меггі: гуру з Індії змушує прем'єра ввімкнутись» і «Дивовижний секрет прем'єр-міністра під напругою».

Чи працювали ці ванни? Якщо платити за них по 600 фунтів, одразу захочеться в це вірити. Хоча тут немає ані найменших наукових підтверджень, Тетчер і справді виглядала все молодше навіть в кінці своєї кар'єри, так що таблоїдам було про що писати.

Романтична ніч. Дорого

Потужний плацебо-ефект, породжений невидимою магією електрики, чимало послужив шарлатанам різних часів — і, можливо, найбільш винахідливим з них був Джеймс Грем, шотландський «лікар», який переконав багатьох багатих і знаменитих людей підтримати його маячні задуми. Одним з таких задумів був «Храм Здоров'я і Гіменея» в лондонському районі Адельфі (1780). Гостей зустрічали напівголі богині, які декламували оди Аполлону, а також «найбільший і найвишуканіший медико-електричний апарат у світі». Зауважимо, що ця машина була лише елементом інтер'єру; Грем не використовував її для лікування. Однак вона створювала атмосферу, «м'яко наповнюючи всю систему потужним приливом того небесного вогню, що насичений найчистішими, найніжнішими і найароматнішими цілющими речовинами, які... м'яко проникають у кров і нервову систему разом з електричними флюїдами або зміцнюючими ефірними есенціями».

Для пар, у яких не виходило завести дитину, Грем передбачив «Небесну постіль». Ложе розмірами 12 на 9 футів підтримувалось чотирма десятками колон з кольорового скла і було прикрашене малиновими китицями. Зі скляних трубок розпилювались пахощі; осторонь грала мелодійна музика. Під ліжком розташовувались шматочки магнітної руди, щоб викликати «небесний вогонь», а також наелектризована вакуумна трубка, яка періодично потріскувала, підтримуючи, очевидно, еротичну атмосферу. Пара, яка заплатила 50 фунтів, могла скористатись постіллю; Грем гарантував «негайне і успішне зачаття».

Незважаючи на напіводягнених богинь і незвичайну сміливість задуму, храм Грема збанкрутував через два роки.

Електрика сьогодні

Хоча електричні ванни, пояси і корсети зникли з нашого повсякденного життя, в XX столітті з'явилось безліч офіційних медичних методів, які базуються на використанні електрики. Наприклад, це ЕКГ (електрокардіографія) — вимірювання електричної активності серця. Електрика також застосовується в ортопедії для прискорення зрощування кісток, в кардіології для регуляції серцевого ритму за допомогою кардіостимуляторів. Ну і звичайно, кожен з нас пам'ятає про дефібрилятор — прилад, що врятував незліченну кількість життів завдяки електричним розрядам.

Так що медична спільнота мирно користується електрикою. Хоч по «Пульвермахеру» часом й занудьгуєш. Подумати тільки: на всіх цих серйозних старовинних фотографіях нью-йоркських підприємців у багатьох з них під строгими костюмами тихо дзижчать електричні пояси.

У будь-якому випадку думати про це приємніше, ніж про танцюючих трупів під шибеницею у в'язниці Ньюгейт.