Хто такі готи?

mia для розділу статті / 25.05.2015, 09:42 / Джерело
Зображення короля вестготів Аларіха I на картині німецького художника Людвіга Тірша

Готами були люди, які процвітали в Європі зі стародавніх часів до Середньовіччя. Іноді згадувані як «варвари», вони відомі тим, що розграбували місто Рим у 410 році нашої ери. Однак, за іронією долі, їм часто приписують допомогу у збереженні римської культури.

Після розграбування Риму група готів вирушила до Галлії (сучасна Франція) та Іберії і сформувала там Вестготське королівство. З часом це королівство поєднає католицьке християнство, римські художні традиції та інші аспекти римської культури. Останнє королівство готів знищили маври у 711 році нашої ери.

Сучасне значення слова «гот» виходить за рамки будь-якого прямого відношення до стародавніх готів. У пізньому Середньовіччі виник архітектурний стиль, який характеризувався великими, імпозантними соборами і замками. Цей стиль було названо «готичним» як критика, навіть тоді будучи синонімом «варварського».

XVIII та XIX століття відзначились розквітом похмурого романтичного літературного жанру під назвою «готичний роман». Характерні твори, такі як «Дракула» Брема Стокера, «Франкенштейн» Мері Шеллі і твори Едгара Алана По, дали жанру таку назву за готичними спорудами, де відбувались описані у цих творах події — наприклад, темний, страхітливий замок Дракули.

У наш час «готами» називають себе представники субкультури зі своїм власним стилем музики, естетики та моди. Темні, часто похмурі готичні образи надихались готичними романами, зокрема, фільмами жахів.

З острова на півночі?

Звідки саме прийшли стародавні готи — таємниця. У VI столітті нашої ери історію готів написав письменник Йордан (який, швидше за все, сам був готом). Він стверджував, що готи прийшли з холодного острова під назвою «Скандза», можливо сучасної Скандинавії. Коли вони там жили, невідомо. «З острова Скандза, як з вулика племен або з утроби народів, колись, за переказами, вийшли готи з королем своїм на ім’я Беріг», — писав він.

Мігруючи на південь вони виявили, що живуть поруч із кордонами Римської імперії. Наші знання про готів, до того, як вони почали тісно взаємодіяти з римлянами, обмежені. Вони мали своєрідну писемність, яка використовувала рунічне письмо; однак, хоча деякі такі письмена були знайдені, ті з них, які збереглись, досить короткі. Їх релігія могла передбачати шаманів — людей, які виступали посередниками між людьми і богами.

Контакти з Римом

У III столітті нашої ери готи здійснили серію набігів на Римську імперію. «Перший відомий напад стався у 238 році, коли готи пограбували місто Істрія в гирлі річки Дунай. Десятиліттям пізніше відбулась серія набагато суттєвіших вторгнень», — пише Пітер Гізер, професор Королівського коледжу в Лондоні, у своїй книзі «The Goths» (Blackwell Publishers, 1996).

Він відзначає, що у 268 році нашої ери масивна вилазка готів та інших «варварських» племен, обрушилась на Егейське море, сіючи хаос. Вони напали на ряд населених пунктів, у тому числі Ефес (місто в Анатолії, населене греками), де знищили храм богині Діани.

«Руйнування від цього комбінованого нападу на сушу і море були важкими, і спровокували жорстку римську відповідь. Не лише окремі групи були розгромлені — ніколи більше великі набіги не поривались через Дарданелли», — пише Гізер.

Бурхливі стосунки готів з Римом продовжуватимуться у IV столітті. Коли готи служили римськими солдатами, а через річку Дунай проходила торгівля, виникало чимало конфліктів.

Як відзначає Гізер, група готів під назвою тервінги втручалась в римську імперську політику, підтримуючи двох невдалих претендентів на імператорський престол. У 321 році нашої ери вони підтримали Ліцинія проти Костянтина, а у 365 — Прокопія проти Валента. В обох випадках це мало неприємні наслідки, оскільки, ставши імператорами, Костянтин і Валент ініціювали атаки проти тервінгів.

З посиленням контактів із Римом, серед готів поширилась форма християнства, відома як аріанство.

«У 340-х роках аріанський готський єпископ Ульфіла або Вульфіла (помер у 383 році) переклав Біблію готською мовою, використовуючи письмо на основі унціального грецького алфавіту, яке, як вважається, було винайдене Ульфілою для цієї мети», — пише Робін Сауербі, викладач у Стерлінгському університеті, в статті, опублікованій у книзі «A New Companion to the Gothic» (Wiley, 2012).

З часом готи переймуть католицьку форму християнства, яка використовуватиметься в Римі.

Витіснені гунами

Ці складні відносини назавжди змінила поява на півночі Дунаю близько 375 року нашої ери нового племені під назвою гуни, які виштовхнули готів на римські території.

Готів, які шукали притулку у римлян, обдерли до нитки. Не маючи їжі, вони були змушені продати своїх дітей у рабство за принизливими цінами.

«Коли варвари після переправи були виснажені браком їжі, мерзенні [римські] генерали затіяли безчесну торгівлю; вони обміняли кожну собаку, яку їх жадібність могла зібрати з усіх кінців країни, на рабів, серед яких були також сини вождів», — пише Амміан Марцеллін, який жив у IV столітті нашої ери.

Після відмови у в'їзді в місто Маркіанополь, готи повстали, йдучи через Балкани та грабуючи римські міста.

Імператор Валент, який правив східною частиною Римської імперії, особисто очолив армію, яка рушила на Балкани для придушення готів. 9 серпня 378 року ця армія зчепилась із готами неподалік від міста Адріанополь. Валент недооцінив розміри готських сил. Як наслідок, готи обійшли його армію, знищивши її і вбивши імператора.

«Вважають, що коли стемніло, імператор, який змішався із натовпом простих солдатів — принаймні, ніхто не казав, що бачив його, або був поруч із ним, — був смертельно поранений стрілою і невдовзі помер, хоч його тіла й не знайшли», — пише Марцеллін.

Наступник Валента, Феодосій, уклав угоду з готами, яка діяла аж до його смерті у 395 році нашої ери.

Повстання Аларіха

Після 395 року договір з Римом був розірваний. Готський лідер на ім’я Аларіх відповів на це тим, що підняв готів на бій проти Римської імперії — як східної, так і західної її частини.

Конфлікт, який виникнув, був складним. Аларіх хотів угоду, за якою готи під його командуванням отримали б хороші землі та грошову компенсацію. Щоб чинити тиск на римлян, він здійснював набіги.

Гізер пише, що у 403 році нашої ери Аларіх опинився на Балканах, будучи поза законом в обох половинах імперії. Спроба Аларіха перемістити готів до Італії провалилась, а в Константинополі у 400 році нашої ери відбулось масове вбивство місцевих мешканців-готів.

Ситуація змінилась для Аларіха і готів, коли Західна Римська імперія почала валитись. Імператор Гонорій зіткнувся з повстанням у своїй армії та узурпатором на ім'я Костянтин III, який захопив контроль над територіями Британії і Галлії. Наздогін до цих проблем Гонорій убиває свого генерала, Стиліхона, у 408 році нашої ери.

Бачачи слабкість, Аларіх вдруге рушає на Італію, знаходячи підтримку колишніх прихильників Стиліхона, а також рабів-утікачів. Він стає табором під Римом у 410 році нашої ери, використовуючи місто як розмінну монету в спробі отримати поступки від уряду Гонорія. 24 серпня, після серії невдалих переговорів, Аларіх грабує місто.

Два королівства

Аларіх помер через декілька місяців після розграбування Риму. У V столітті нашої ери, коли занепала Західна Римська імперія, виникають два королівства готів. В Іберії та південно-західній Галлії формується Вестготське королівство. Це королівство проіснувало до 711 року, коли відбулось вторгнення маврів. Тим не менш, вони поступово відновлять контроль і у 718 році заснують Королівство Астурія, яке розвинеться у сучасні Португалію та Іспанію.

Тим часом в Італії, наприкінці V століття нашої ери, з'явилось Королівство остготів, яке домінувало на всьому півострові. Королівство проіснувало недовго, поступившись Юстиніану I, імператору Візантійської імперії, через декілька десятиліть.

Коли Європа занурилась у Темні віки, Вестготське королівство допомогло зберегти багато аспектів римської культури, включаючи її релігію і художні традиції. Парадоксально, що готи — люди, які розграбували Рим у 410 році нашої ери, — допомогли римській культурі дійти до наших часів.