Всередині стародавньої статуї Будди знайдена мумія

mia для розділу новини / 25.02.2015, 17:19 / Джерело

Всередині китайської статуї сидячого Будди вчені знайшли муміфіковані останки ченця, який жив близько 1000 років тому.

Ймовірно, колись мумія була поважним буддійським ченцем, який після смерті був вшанований як просвітлена істота, яка вийшла з кола перероджень і смертей, розповідає Вінсент ван Вілстерен, куратор з археології Музею Дренте в Нідерландах, де торік виставлялась мумія (всередині статуї Будди).

Таємницю, яку приховувала оздоблена золотом статуя, вперше було розкрито багато років тому, під час реставрації. Але людські останки не були детально вивчені, поки дослідники не провели сканування і не взяли зразки тканин мумії в кінці минулого року.

Зараз таємнича статуя експонується в угорському Музеї природної історії у Будапешті.

Таємнича історія

Статую з пап'є-маше, яка має розміри, грубо кажучи, сидячої людини, вкривають лак та золота фарба, а її історію огортає таємничість. Ймовірно, протягом багатьох століть вона перебувала в монастирі на південному сході Китаю. Потім її, швидше за все, вивезли з країни під час Культурної революції — бурхливого періоду соціальних потрясінь в комуністичному Китаї, які почались з 1966 року, коли Мао Цзедун закликав громадян захоплювати майно, валити систему освіти і руйнувати «буржуазні» культурні установи.

Статуя була куплена і знову продана в Нідерландах, а в 1996 році черговий власник вирішив полагодити щербини та тріщини, які псували золоте оздоблення. Однак, коли реставратор зняв статую з дерев'яної підставки, під її колінами він помітив дві подушки, прикрашені китайським текстом. Коли він зняв ці подушки, він знайшов людські останки.

Мумія сиділа на згорнутому килимі, також вкритому китайським текстом. Згодом, використовуючи радіовуглецевий метод, дослідники визначили, що мумія жила приблизно в ХІ чи ХІІ столітті, в той час як килим був майже на 200 років старше.

У 2013 році німецькі вчені провели комп'ютерну томографію мумії, яка показала останки в безпрецедентних деталях. Потім, коли сканування повторили в Нідерландах, дослідники зрозуміли, що те, що вони вважали легеневою тканиною, насправді складається з крихітних клаптиків паперу з китайським текстом на них.

Зі знайдених текстів випливає, що колись мумія була високоповажним ченцем на ім’я Люцюань, якого, ймовірно, шанували як Будду, або вчителя, який досягнув просвітлення після своєї смерті.

Звичайна практика

Мумії з цього періоду досить поширені в Азії. Наприклад, недавно дослідники знайшли в Монголії 200-річного ченця, муміфікованого в позі лотоса, традиційній медитативній позі зі схрещеними ногами.

Поки не ясно, як саме Люцюань став мумією, але «в Китаї, а також в Японії, Лаосі та Кореї, існує традиція самомуміфікації», — розповідає ван Вілстерен.

У деяких випадках старіючі буддійські ченці повільно морять себе голодом, щоб очиститись від жиру і рідини, які сприяють гниттю, харчуючись при цьому переважно хвоєю та смолою, що полегшує процес муміфікації. Коли чернець опиняється на межі смерті, його ховають заживо, але лишають дихальну трубку, щоб він міг медитувати до самої смерті.

«Існують історичні свідчення про те, як деякі старіючі ченці здійснювали таку практику, — говорить ван Вілстерен. — Але чи це той випадок, що і з цим ченцем, не відомо».