Прорив у виготовленні знарядь відбувся незалежно у різних груп людей кам'яної доби

mia для розділу новини / 16.04.2015, 15:40 / Джерело

Різні палеолітичні популяції людей могли відкрити визначальну техніку виготовлення кам’яних знарядь незалежно одна від одної. Такий висновок був зроблений на підставі аналізу артефактів, знайдених під час археологічних розкопок у Вірменії. Відкриття ставить під сумнів традиційну теорію про те, що просунута техніка дісталась тогочасним мешканцям Євразії від мігруючих африканських племен.

Досліджений у 2008 році, пам’ятник Нор Гехі заповнює суттєву прогалину в палеонтологічному літописі Кавказького регіону, який доісторичні африканські популяції, можливо, перетинали на шляху до Євразії.

Популяції ранньої кам'яної доби виготовляли свої знаряддя переважно в той же спосіб, яким Мікеланджело створював свого Давида — поступовим обтісуванням шматка каменя до необхідної форми. Така техніка відома як біфасна.

Так звана леваллуазька техніка, названа на честь Леваллуа-Перре (передмістя Парижа), де вона була вперше описана, передбачає попереднє відточування кам’яного ядрища до відповідної форми, з тим, щоб потім відколювали від нього відщепи. Інструменти-відщепи було легше носити із собою, і, ймовірно, ефективніше виготовляти.

У 1990-х роках археологи припустили, що леваллуазька техніка вперше з'явилась в Африці, і набула поширення в результаті міграції до Європи та Азії групи гомінід, яка захопила ноу-хау із собою. Гіпотеза намагалась пояснити, чому кам'яні знаряддя, виготовлені за допомогою леваллуазької техніки, з'явились спочатку в Африці, а потім і в інших частинах світу. Припускалось, що більш ефективна техніка швидко замінила невигадливий біфасний метод, який використовувався впродовж попередніх мільйонів років.

Але ідея була спірною, оскільки базувалась на недоведеному факті міграції невідомих африканських гомінід, і не могла пояснити, чому деякі леваллуазькі знаряддя, знайдені в Євразії, були меншими або іншим чином відрізнялись від африканських. До того ж, вона трималась на невизначеності в датуванні викопних знахідок.

Нещодавнє дослідження під керівництвом Даніеля Адлера, археолога з палеоліту в Університеті Коннектикуту, базується на розкопках у Нор Гехі, які проводились між 2008 і 2009 роками. Відтоді тривали роки аналізу.

Стоянка збереглась особливо добре. Заплавні відкладення з вулканічним попелом опинились у пастці між двома шарами лави, датованими 200 тисячами і 400 тисячами років тому — періодом, коли найбільш ранні леваллуазькі знаряддя були знайдені в Африці.

Вченим вдалось датувати вулканічний попіл, що допомогло їм визначити вік артефактів, знайдених у відкладеннях.

Використовуючи хімічний аналіз, їм також вдалось визначити, що обсидіан (вулканічна порода), який люди кам’яної доби використовували для виготовлення знарядь, походить, зокрема, з різних місцевих джерел, а також і з інших джерел в радіусі 120 кілометрів. Особливе здивування вчених викликало те, що знахідки включали знаряддя, виготовлені з використанням обох технологій.

«Ми б не побачили таке поєднання, якби леваллуазька техніка просто замінила старий метод, — говорить Адлер. — Общини, ймовірно, самостійно дізнавались, як робити біфасні знаряддя, після чого до леваллуазької техніки вже було як рукою кинути». За його словами, люди кам'яного віку цілком могли використовували обидва підходи одночасно.

Раніше палеонтологи вже висловлювали думку, що люди кам’яної доби могли інтуїтивно розвивати свої біфасні технології — але досі у них не було доказів, щоб підтвердити свої підозри.