Пітекантропи використовували знаряддя для добування молюсків та гравіювання

mia для розділу новини / 22.12.2014, 17:26 / Джерело
Мушля, знайдена на острові Ява в кінці 1800-х років, як недавно з’ясувалось, містить гравіювання, яке, здається, було навмисно вирізане півмільйона років тому.

В колекції Ежена Дюбуа, яка вже більше ста років зберігається в Лейденському університеті, крім знаменитих кісток пітекантропів є і півтори сотні мушель молюсків. Їх вивчення, розпочате великим колективом спеціалістів, дало несподіваний результат. Виявилось, що пітекантроп був не тим низькочолим напівзігнутим створінням, що дробить кістки кам'яним рубилом, як його зазвичай уявляють. Це була висока людина зростом близько 180 см, яка, ймовірно, виготовляла ріжучі знаряддя з мушель. Молюски також йшли в їжу, причому цей древній родич сучасних людей вмів майстерно відкривати зімкнуті стулки. Більше того, на цих мушлях міститься гравіювання, акуратно виконане правою рукою. Це найстародавніші з відомих на сьогоднішній день предметів «людського» мистецтва.

У 1891 році Ежен Дюбуа описав перших яванських пітекантропів, яких зараз відносять до виду Homo erectus. Протягом наступного сторіччя наше бачення глибокої людської історії стало фактологічно набагато більш повним і обґрунтованим. Тепер ми володіємо великим масивом антропологічних знахідок різних видів гомінід, опановуємо палеогенетику, у всіх сенсах багатообіцяючу. Тим цікавіше, що повторне вивчення старих колекцій Дюбуа продовжує приносити нові відкриття. Великий колектив авторів з 13 наукових лабораторій представив дослідження цієї старої колекції. Але на цей раз вчених цікавили не стільки кістки, скільки мушлі молюсків, зібрані Дюбуа разом з кістками. Роботою керувала Джозефіна Йорденс (Josephine Joordens) з Лейденського університету (Нідерланди). Саме в цьому університеті і зберігаються колекції Дюбуа.

Кілька років тому Йорденс опублікувала результати аналізу цих мушель, довівши, що вони не випадково опинились неподалік від стародавніх людей. Пітекантропи їли молюсків, вибираючи тих, що побільше, а мушлі викидали до купи. Але, насправді, немає нічого дивного в тому, що люди, будучи всеїдними, не гребували молюсками. Дивовижні речі відкрились при більш пильному вивченні цих мушель.

В багатьох мушлях були дірочки. Ці дірочки знаходились саме в тому місці, де кріпиться мускул, який утримує мушлю в зімкнутому стані. Якщо його пошкодити, проткнути мушлю, вона сама без зусиль відкриється. Форма дірочок і їх країв підказала дослідникам, як пітекантропи відкривали мушлі: за допомогою гострих акулячих зубів. Якщо таким зубом «протерти» дірку — що і проробили дослідники у своїх експериментах зі схожими за розмірами і товщиною мушлями, — в мушлі утвориться отвір якраз такої форми і структури краю. Так що пітекантропи були гурманами і знали, як краще впоратись з непіддатливим молюском.

Розташування дірочок на мушлях, де збереглись обидві стулки, дозволяє зробити висновок, що пітекантропи були правшами. Цей висновок, хоча й наведений у статті без спеціальних доказів (можливо, він слідував просто з форми і напрямку подряпин на краях і самоочевидний), тим не менш важливий. Він відображає хід становлення асиметрії мозку: принаймні у пітекантропів вона вже сформувалась. У них за роботу відповідала ліва півкуля, визначаючи переважання правої руки у використанні знарядь. Це означає, що права півкуля почала спеціалізуватись на образному уявленні світу. Несподіване і яскраве підтвердження існування у пітекантропів образного мислення знайшлося знову ж серед мушель молюсків. На одній стулці було знайдене гравіювання — абстрактний зигзаг, який проходить через всю мушлю.

Цей зигзаг багато в чому дуже примітний. Як було показано, лінії на мушлі виконані акулячим зубом; їх проводили спеціально, не відриваючи руки на кутах, так що це не випадкові насічки. Таким чином, знайдений зигзаг став одним з лічених об'єктів «мистецтва» Homo erectus. Раннє мистецтво сапієнсів вже давно обговорюється, є свідчення неандертальських мистецтв, а ось для еректусів відома, мабуть, лише графіка з Бельцінгслебена. Але тепер можна більш ґрунтовно говорити і про символізм в мисленні еректусів, істотно відсунувши назад початок абстрактно-художньої діяльності людей: вік гравіювань з Бельцінгслебена оцінюється приблизно в 400 000 років, а мушля з Яви істотно древніша.

Ці мушлі датували двома методами. Спочатку — за допомогою ізотопії атмосферного аргону, використовуючи зерна вулканічних мінералів, якими були заповнені мушлі. Як вважають дослідники, мушлі не можуть бути старшими за ці зерна. Потім — методом оптичного датування. З'ясувалось, що мінімальний вік цих вулканічних мінералів становить приблизно 540-430 тисяч років. Минулі спроби визначення віку цих знахідок відсували появу пітекантропів на Яві на мільйон років тому (з великими допусками в ту і іншу сторону). В подальшому вік кісток та мушель уточнюватимуться незалежним чином, але в будь-якому випадку тринільська мушля з гравіюванням — це поки найдавніший предмет людського «мистецтва».