Сумна історія про собаку-космонавта Лайку та її подорож в один кінець на орбіту

mia для розділу статті / 12.04.2018, 18:13 / Джерело

Швидко дихаючи і з калатаючим серцем Лайка летить у ракеті на навколоземну орбіту — все далі від знайомих їй вулиць Москви. Страждаючи від перегріву і тісноти, наляканий і, напевно, голодний, собака-космонавт віддав життя за свою країну, невільно виконуючи самогубну місію.

Безпородний собака увійшов до історії як перша жива істота, виведена на навколоземну орбіту. Маленька першопрохідниця неодноразово знаходила нове життя в культурі, ще довго після її смерті та загибелі її радянського корабля «Супутника-2», який згорів в атмосфері Землі цього місяця 60 років тому.

Радянські інженери поспіхом проектували «Супутник-2», оскільки на вимогу генсека Микити Хрущова політ мав відбутись 7 листопада 1957 року — до 40-річчя революції 1917 року. Використовуючи досвід безпілотного і безпасажирного «Супутника-1» конструктори, часто працюючи навіть без креслень, нашвидкоруч побудували корабель з герметичним відсіком для собаки. «Супутник-1» увійшов до історії 4 жовтня 1957 року, ставши першим штучним об'єктом на орбіті Землі. Творці «Супутника-2» вважали, що судно, в шість разів важче за «Супутник-1», могло містити тільки дуже обмежені запаси їжі, яких вистачило б щоб погодувати пасажира лише один раз.

Вони очікували, що Лайка помре від нестачі кисню — безболісна смерть за 15 секунд — через сім днів перебування у космосі. Втім, навряд кілька порцій їжі могли б змінити ситуацію, до того ж медперсонал порушив протокол, погодувавши Лайку перед стартом.

Радянські вербувальники собак почали свій кастинг з групи безпритульних самок, оскільки ті були меншими і, ймовірно, слухнянішими за самців. Серед них відібрали найбільш покірних і пасивних. Фіналісток поселили в крихітних капсулах під тиском, де вони жили протягом декількох днів, а потім і тижнів поспіль. Лікарі перевіряли їх реакцію на зміни тиску повітря та на гучні звуки, що мали супроводжувати запуск. Кандидаток також спорядили санітарними пристроями, підключеними до області таза. Собакам пристрої настільки не сподобались, що деякі «тримали все в собі» навіть після прийому проносних засобів. Втім, деякі пристосувались.

Врешті-решт, собакою-космонавтом «Супутника-2» було обрано сумирну Кудрявку, а її дублером стала Альбіна. Коли Кудрявку представляли публіці по радіо, вона погавкала, через що пізніше її нарекли Лайкою. З'явились чутки, що Альбіна справлялась краще за Лайку, але оскільки вона нещодавно народила цуценят, і тому, що вона, очевидно, встигла завоювати більше прихильності з боку персоналу, Альбіні пощастило уникнути фатального польоту. Медики зробили операції обом собакам, встановивши в їх тілах медичні прилади для контролю за серцебиттям, диханням, артеріальним тиском та руховою активністю.

Радянські медики, хоч і прирікали Лайку на смерть, не були зовсім бездушними. Один з її доглядачів Володимир Яздовський взяв 3-річну Лайку до себе додому незадовго до польоту, тому що «хотів зробити щось приємне для собаки», — згадував він пізніше.

За три дні до запуску Лайка увійшла в свою тісну камеру, рухи в якій були обмежені кількома сантиметрами. Щойно вимита, оснащена датчиками і санітарним пристроєм, вона була вдягнена у скафандр із вбудованими металевими утримувачами. Вранці 3 листопада корабель відірвався від Землі з силою, в п'ять разів більшою за силу тяжіння.

Шум і тиск польоту налякали Лайку: її серцебиття втричі перевищило норму, а частота дихання зросла в чотири рази. Вона досягла орбіти живою, після чого ще 103 хвилини кружляла навколо Землі. На жаль, втрата теплового екрану несподівано підвищила температуру в капсулі. Лайка загинула «невдовзі після запуску», розповів у 1993 році Олег Газенко, фізіолог і дресирувальник собаки-космонавта. Втративши пасажира, «Супутник-2» продовжував рухатись по орбіті протягом п'яти місяців.

Під час та після польоту СРСР підтримував вигадку про те, що Лайка була жива ще кілька днів. В радянських передачах стверджувалось, що Лайка прожила до 12 листопада.

Хоча в ті часи занепокоєння щодо прав тварин ще не досягло рівня початку ХХІ століття, деякі протестували проти свідомого рішення дозволити Лайці померти, оскільки в СРСР не було технології безпечного повернення на Землю. У Великобританії, де зростала протидія полюванню, Королівське товариство захисту тварин від жорстокого поводження та Британське товариство щасливих собак виступили проти запуску. У Нью-Йорку любителі собак чіпляли знаки протесту на своїх улюбленців під час маршу під штаб-квартирою ООН. «Чим більше часу проходить, тим більше я шкодую», — розповідає Газенко більш ніж 30 років потому.

Випробування на тваринах були важливими для підготовки до пілотованого космічного польоту. Не все можна було визначити в рамках людського досвіду висотних польотів. Вчені не знали, наскільки космічний політ дезорієнтуватиме людину, та чи зможе космонавт продовжувати функціонувати раціонально.

На жаль, навіть якби все пішло за планом, і якби їй пощастило мати вдосталь їжі, води та кисню, Лайка все одно б померла, коли космічний корабель знову увійшов в атмосферу після 2570 орбіт. За іронією долі, політ, який обіцяв Лайці неминучу смерть, також продемонстрував, що космос придатний для життя.

Історія Лайки досі живе на веб-сайтах, у відео на YouTube, у віршах та дитячих книгах, де іноді можна побачити щасливий кінець для приреченого собаки. Культурний вплив Лайки поширюється протягом багатьох років з моменту її смерті. Портлендський художній музей запустить у травні анімовану виставку «Лайка». У США також виходить журнал «Лайка», який пропагує веганський стиль життя та боротьбу за права тварин.

У шведському фільмі 1985 року «Моє собаче життя» персонаж хвилюється, що Лайка страждала від голоду. Кілька фолк і рок-співаків по всьому світу мають присвячені їй пісні. Англійський інді-поп-гурт назвався її ім'ям, а фінський серф-рок-бенд має назву «Лайка та космонавти». Романісти Віктор Пєлєвін з Росії, Харукі Муракамі з Японії та Дженет Вінтерсон з Великобританії згадують Лайку в своїх книгах, як і британський графічний романіст Нік Абаджис.

У 2015 році в Москві було урочисто відкрито пам'ятник Лайки на ракеті, і коли в 1997 році Росія вшановувала пам'ятником загиблих космонавтів, в одному з кутків меморіалу можна було побачити зображення Лайки. В березні 2005 року НАСА неофіційно назвало місце в марсіанському кратері «Лайка».

Біограф собаки-космонавта Емі Нельсон порівнює Лайку з іншими відомими тваринами, такими як слон Джамбо. На її думку, Радянський Союз перетворив Лайку на «символ жертвопринесення та людських досягнень».

Лайка не була першим собакою-космонавтом: після Другої світової війни під час військових випробувань оновлених суборбітальних німецьких ракет Фау-2 використовували собак, яких повертали на Землю за допомогою парашутів — живими або мертвими. Не була вона і останнім собакою, щоб полетів у космос. Решту повернули з орбіти живими. У 1960 році після успішного польоту Білки і Стрілки, Стрілка народила цуценят, одного з яких Хрущов подарував президенту США Джону Кеннеді.

Російська космічна програма продовжує використовувати тварин у космічних випробуваннях, але, на відміну від Лайки, щоразу існує певна надія, що тварина виживе.