Пересічна Ніка

mia для розділу статті / 04.08.2016, 13:48

Окрім легендарних героїнь — Єлени, Клітемнестри, Пенелопи тощо, — єдиними жінками, які посіли місце в грецькій історії, були гетери, щось середнє між японськими гейшами і французькими кокотками.

Залишмо осторонь найславетнішу з них, коханку Перікла Аспасію, яка стала «першою леді» Афін і разом зі своїм салоном інтелектуалів диктувала громаді світські правила. Імена багатьох інших гетер донесли до нас поети, мемуаристи, філософи, які мали з ними тісні стосунки і не лише не соромились, а навіть хвалилися цим. Фрина надихала безтямно закоханого в неї Праксителя. Вона славилась не лише красою, а й умінням її демонструвати. З'являлась на людях огорнута в прозорий серпанок і двічі на рік — під час Елевсинських свят і свята Посейдона — купалася голою в морі, й усі Афіни квапились на узбережжя милуватися нею. Це були блискучі рекламні акції, що дозволяли їй встановлювати найвищі тарифні ставки за свої професійні послуги. Такі високі, що якось один клієнт, розрахувавшись, подав на неї до суду. За сенсаційним процесом, тамуючи подих, стежило все місто. Фрину захищав Гіперід, який теж відвідував її. Він не став удаватися в красномовство, а просто зірвав з неї гіматіон і показав суддям її розкішні груди. Судді подивились — і виправдали Фрину.

Вміло вела свої справи й Клепсидра, прозвана так за те, що втішала гостей протягом точно визначеного часу і по його закінченні не дозволяла дальших домагань. Була ще Гнатена, яка вклала всі статки в доньку і, зробивши її повсюдно відомою майстринею вільного кохання, лупила з клієнтів дві шкури. Але не треба вважати, ніби гетери культивували лише тваринну любов і дбали тільки про збагачення. Вони були найосвіченішими жінками Афін. І хоча закон позбавляв їх громадянських прав і забороняв відвідувати храми, крім святині їхньої заступниці Афродіти, знані діячі політики й культури спілкувалися з ними, носили на руках, вихваляли.

Стомлений філософією Платон квапився відпочити в обіймах Археанасси. Епікур визнавав, що зобов'язаний своїми науковими досягненнями коханню Данаї та Леонтії. Софокл перебував у тривалих інтимних зв'язках з Теорідою, а сягнувши вісімдесятирічного віку, знайшов нову пасію в особі Архіппи.

Коли здурілий від старості великий Мірон побачив у своїй майстерні Лаїду, то остаточно втратив розум і запропонував їй усе, що має, аби вона провела з ним ніч. Та відмовила. Наступного дня сердега зголив бороду, пофарбував волосся, вдягнув молодіжний хітон пурпурового кольору і нарум'янив щоки карміном. «Друже мій, — мовила Лаїда, — не сподівайся одержати сьогодні те, чого я вчора не дала твоєму батькові». Яскрава красуня, вона була незвичайною особистістю, й чимало грецьких міст сперечалося за право вважати її своєю краянкою (здається, вона народилася в Коринфі). Лаїда відкидала домагання негарного багатія Демосфена, але кохалася з бідним Аристіппом лише тому, що їй подобалась його філософія. Вона померла в злиднях, віддавши всі статки на оздобу храмів, куди їй заборонялося входити, і на допомогу нужденним друзям. Афіни віддячили їй за це таким пишним похороном, якого не знали високі політичні діячі й бойові генерали.

Фрина теж мала потяг до благодійності. Вона, зокрема, запропонувала рідному містові Фівам відбудувати його зруйновані мури, якщо на них напишуть її ім'я. Місто відповідало, що йому дорожча честь, і залишилося з честю, але без мурів.

Гетер не треба плутати з pornai, звичайними повіями. Повії жили в будинках розпусти, розкиданих по всіх Афінах, особливо навколо Пірейського порту. Адже моряки в усі часи були найщирішими клієнтами таких кубел. Тамтешні повії — рано зів'ялі, ліниві й сонливі жінки східного походження — терпляче зносили своє падіння, дозволяючи хазяйкам борделів, цим старим мегерам, нещадно себе експлуатувати. Лише ті, яким щастило набути гарних манер і навчитися грати на флейті, поліпшували свою долю, стаючи чимось на кшталт кокоток. Здається, Аспасія теж пройшла цим шляхом, хоча її злет унікальний.

І все ж не ці нічні метелики — повії, кокотки, гетери — визначали становище афінської жінки, яка навіть у часи найвищого розквіту міста залишалася другорядною, підвладною людиною. Перед нами звичайна Ніка з родини середнього достатку. Їй важче, ніж братові Теофілові, стати повноправним членом сім'ї. Жіноча стать робить її малозначною і менш бажаною для рідні. «Чорт забирай, знову дівка! Що з нею робити?» Приблизно так вітає новонароджену доньку батько.

Вона зростає в домі, на подвір'ї, в гінекеї, але не дістає тут путнього виховання. Мати навчає її лише хатньої роботи, бо сама нічого не вміє, крім готування їжі та прядіння. Аспасія спробувала відкрити для дівчат курси літератури й філософії, але батьки зчиняли скандали дочкам-курсисткам, і справа заглухла.

Замкнений, сидячий спосіб життя робить Ніку негарною жінкою з короткими ногами, широкими стегнами, важкими грудьми. Вона брюнетка, однак фарбує волосся, щоб здаватись блондинкою: адже чоловіки Півдня, вкупі з греками, віддають перевагу русявим жінкам півночі. Вона, як і Теофіл, миється зрідка, натомість постійно вживає мазі та парфуми. Підфарбовує губи карміном, вкриває щоки кремом і пудрою, підв'язує груди стрічками і прагне здаватися рослявою, а тому ходить, трохи заточуючись, у взутті з високими підборами. Плутарх розповідає, що коли в Мілеті серед жінок поширилась епідемія самогубств, уряд швидко і просто поклав край цій пошесті, наказавши, щоб їхні тіла виставляли голими для загального огляду. Соромливість зробила свою справу там, де був безсилий інстинкт самозбереження.

Ставши дівчиною, Ніка вдягає поверх гіматіона пеплос — білий чи кольоровий одяг з легкої тканини. І це єдине, що дозволено їй замолоду. Сидячи між чотирма стінами, вона не може зустрічатися з хлопцем, який їй до вподоби, і мусить чекати, коли батько домовиться про шлюб із незнайомою сім'єю. Належачи до середнього класу, Ніка має сякий-такий посаг, що значно полегшує справу. Цей посаг завжди лишається її власністю, щоб перешкодити можливим спробам чоловіка розлучитися з нею. В гінекеї не панує дух любові: долю подружжя вирішують батьки, зазвичай, без відома молодих, керуючись переважно економічними міркуваннями. Часто молоді мають велику різницю у віці, бо афінське парубоцтво проводить вечори в товаристві гетер та повій і не поспішає обтяжувати себе сім'єю. Якщо все буде гаразд, шістнадцятирічна Ніка побереться з людиною тридцяти-сорока років. По недовгому жениханню в її домі відбувається весілля. Й хоча воно має релігійний характер і передбачає серед іншого «очисне купання», на нього не запрошують жерців, а тому церемонія стає світським дійством. Удаючи викрадення молодої, наречений саджає її, оповиту флером, на воза і вирушає в супроводі музик до свого дому, де його батько приймає Ніку як «нову прихильницю їхніх богів» (кожна родина має своїх небесних покровителів). Відтак жених бере молоду на руки й заносить до спальні, біля дверей якої гості співають хором весільних пісень.

Ніка зберігає подружню вірність. У разі зради чоловіка оголошують рогоносцем і він має право вигнати дружину з дому. У таких випадках закон дозволяє навіть убити зрадницю, але греки виявляли терпимість і, здебільшого, задовольнялися одержанням посагу чи його частини у вигляді компенсації за спаплюжену честь. Однак чоловікам дозволялося мати коханок. Демосфен, знавець цієї сфери людських взаємин, казав, що чоловік, щоб бути щасливим, має проводити ніч з дружиною і плодити дітей, удень розважатися з коханкою, а ввечері відвідувати гетер. Яке місце в такому «порядку денному» посідає праця, Демосфен оминув мовчанням.

Отже, залишивши батьківський гінекей, Ніка потрапляє до гінекею подружнього, де також перебуває під замком, бо закон забороняє їй займатися спортом і відвідувати театр. Її становище набагато гірше, ніж за часів героїчної доби історії греків, коли через жінок спалахували війни й Гомер присвячував їм пісні своїх поем. Тоді не вони купували за посаг чоловіків, а чоловіки домагалися їх за отари овець і стада свиней. В ахейській і навіть дорійській цивілізації жінки відігравали провідну роль, і це є ще одним підтвердженням нордичного походження завойовників Греції. Й справді, там, де панували ці племена, скажімо, в Спарті, ми бачимо жінок, які змагаються голі на стадіонах, надаючи парубоцтву можливість вибрати собі найзграбнішу, найкращу «племінну» самицю для народження повноцінних нащадків.

Чому афінська жінка їла самотою на кухні, а не з подругом у їдальні? Геродот розповідає, що греки, захоплюючи острови й засновуючи там колонії, винищували осіб чоловічої статі й одружувалися з їхніми вдовицями і дочками. А ті не мали права сідати за стіл разом з чоловіком. Крім того, ворожі до північних народів і замкнені серед гір Афіни тяжіли тільки до Єгипту, Персії, Малої Азії і розчиняли свій рід тамтешнім жіноцтвом. Ось чому столиця політичного й культурного прогресу була цитаделлю реакції у сімейних взаєминах. Лінива й неосвічена Ніка є радше жінкою з гарему. Вона рідко бачить свого світського чоловіка, котрий повертається додому тільки на ніч і, з'явившись, не розповідає нічого, не виявляє до неї уваги і згадує її лише на зборах апелли і в перукарні, повторюючи слідом за Плутархом і Фукідідом, що ім'я добропорядної жінки повинно лишатися невідомим, як і її обличчя. Ці слова сповнили б жахом Гомера.

Індро Монтанеллі. Пересічна Ніка // Історія греків / З італійської переклав Юрій Педан. — Львів: Літопис, 2010. — 142-147 с.