Передумови десталінізації

mia для розділу статті / 23.02.2016, 18:09 / Джерело

Історики вже давно зафіксували цікавий і парадоксальний факт. Незважаючи на те, що сталінська диктатура виглядала сильною, консолідованою, одразу ж після смерті вождя, буквально за лічені тижні, були прийняті рішення про фактично повний демонтаж системи, створеної свого часу Сталіним. Причому рішення були прийняті тими ж соратниками вождя, які протягом довгих років з ним працювали.

Була проведена реорганізація ГУЛАГу: випустили на свободу дуже багато ув'язнених, самі табори передали в підпорядкування Міністерству юстиції, а ті підприємства, які вони обслуговували, передали у відання звичайних економічних міністерств, які тепер повинні були ними управляти. Відбулась реабілітація засуджених з гучних справ. Наприклад, реабілітація засуджених за відомою «справою лікарів». Проведено дуже важливі реформи в сільському господарстві. Зокрема, був ослаблений податковий прес на селян. Була закінчена війна в Кореї, перемир'я було укладено буквально через кілька місяців після смерті Сталіна, чого не вдавалось зробити протягом довгих місяців при його житті. Було припинено дуже багато руйнівних економічних програм: будівництво великих каналів, різного роду амбітні проекти з будівництва великих заводів. Були згорнуті часто незабезпечені матеріальними ресурсами військові програми, які приймалися за часів Сталіна, особливо в останній період його життя.

Які причини цього? Чому соратники Сталіна, незважаючи на те, що серед них були різні люди, в тому числі дуже віддані Сталіну і його ідеям, наприклад Молотов і Каганович, цілком одноголосно прийняли рішення про такі кардинальні зміни курсу і демонтаж диктатури? У цьому пункті історики дійшли дуже важливого висновку про те, що передумови демонтажу і руйнування сталінської системи влади і значною мірою сталінської системи управління економікою складалися поступово в рамках самої сталінської диктатури в період життя вождя. Якщо звернутись до конкретних документів, цей висновок отримує цілком зрозумілі і обґрунтовані підтвердження.

Почнемо з тих численних проблем, які породжувала надзвичайно жорстока репресивна політика Сталіна. Після його смерті в таборах, в'язницях, у засланні перебувало приблизно 5,5 млн. людей, що становило 3% населення країни. Це досить суттєва цифра, якщо враховувати, що це були дорослі. Необхідність тримати в ув'язненні таку величезну кількість людей викликала необхідність будувати величезну кількість таборів, нарощувати кількість охоронців і т.д. У таборах періодично спалахували різного роду заворушення, бунти, і влада часто була вже не в змозі впоратися з цими заворушеннями. Таким чином, всім ставало ясно, що з табірною системою і каральною політикою в країні потрібно щось робити, якимось чином їх змінювати.

Величезне нарощування вкладень у важку промисловість, прийняття занадто амбітних планів переозброєння зрештою виснажували бюджет і вели до того, що з року в рік в останні роки життя Сталіна не виконувались плани капітальних вкладень, не вистачало бюджетних коштів. Таким чином, і тут ставало все більше зрозуміло, що потрібно щось робити. У надзвичайно важкому становищі перебувала основна частина громадян країни — саме через те, що основні гроші йшли на важку промисловість, на будівництво підприємств, які не займались випуском предметів широкого вжитку. Рівень життя людей був дуже низьким: низька заробітна плата, хронічний дефіцит продуктів. Як показують бюджетні дослідження, середній громадянин в СРСР щодня споживав приблизно півкілограма хліба, таку ж кількість картоплі і трохи молочних продуктів. Це була основа денного раціону. М'ясо і риба були продуктами досить рідкісними, якими пересічний радянський громадянин рідко міг себе побалувати.

Дуже гострою була житлова проблема. Середні розміри площі на одну людину в містах становили приблизно 4 м2. У шістнадцятиметровій кімнаті жили чотири людини, і це було непогано: хтось мав більшу площу, хтось жив у більш обмежених умовах.

Особливо страждало село. Село було слабким місцем сталінської системи, тому що індустріалізація і нарощування важкої промисловості здійснювались за рахунок експлуатації селян і вилучення з села не тільки додаткового продукту, але й того продукту, який міг би знадобитися самим селянам. Селяни платили величезні податки і жили дуже бідно. У Москву надходила величезна кількість скарг з приводу важкого становища в селі, причому писали не тільки самі селяни або працівники сільського господарства, а й городяни, які приїжджали до своїх родичів і бачили, в яких злиднях живуть селяни. В останні роки життя Сталіна у зв'язку із загостренням продовольчої ситуації, так званої «м'ясної кризи», тобто нестачі м'яса, були прийняті рішення створити різного роду комісії, які повинні були вирішити цю проблему.

Однак все закінчилося тим, що Сталін заборонив цим комісіям розробляти і приймати проекти, які вважалися необхідними. Коли ж Сталін помер, ці рішення повернули: були прийняті необхідні заходи, які давно назрівали у керівництві партії, особливо в середовищі тих партійних функціонерів, які займались конкретними галузями економіки.

Якщо подивитись на всі ці факти і на те, яким чином розвивалась країна в період початку 1950-х років, можна помітити, що в різних соціально-економічних сферах спостерігались тенденції і передумови того, що пізніше було названо десталінізацією, тобто передумови тих рішень, які були прийняті одноголосно усіма колишніми соратниками Сталіна і які призвели до демонтажу ГУЛАГу і ослаблення каральної політики, до істотного послаблення тиску на селян. Вони привели до відносної нормалізації економічного курсу і знаменитих соціальних реформ, таких як масове будівництво житла.