Історія американського долара

mia для розділу статті / 07.11.2013, 19:11 / Джерело

США — це демократія, помножена на яскраво виражене прагнення лідерства. В першому понятті закладено рівність, тоді як у другому — нерівність. Їх пов'язує долар — універсальна валюта, яка з'єднує американців і світ.

«Не чіпайте доларову купюру! Вона — відображення духу нації!» — такою була відповідь більшості американців на законопроект про заміну однодоларової банкноти на монету тієї ж вартості. Торік цю пропозицію намагались внести на розгляд конгресу США кілька сенаторів. Мета скандального проекту COINS (слово в перекладі з англійської означає «монети», одночасно будучи абревіатурою від Currency Optimization, Innovation and National Savings) — скоротити витрати. На відмові від паперової банкноти за 30 років можна заощадити 5,5 мільярда. Незважаючи на очевидну користь для економіки країни, американські громадяни ревно відстоюють право однодоларової купюри на життя і не приховують нелюбові до монет нового зразка, які виходять лімітованим тиражем з 2007 року. Через упертість людей близько 40% викарбуваних грошей щорічно повертається в сховище Федерального резерву. І поки однодоларові купюри не замінили залізним аналогом, патріотична нація голосно заявляє про те, що громадяни, а не федеральний уряд повинні вибирати, якими грошима користуватись.

Цінний папір

Як справжній американець Джеймс Рід поважає банкноти. Генеральний директор Private Equity Real Estate Fund, який присвятив фінансам більше 23 років, вважає, що вона виглядає більш цінною, ніж монети, які були і залишаються у свідомості американців розмінною частиною купюри: «Валюта будь-якої країни, неважливо долар це чи ні, повинна не лише забезпечувати її жителів необхідними речами і не тільки давати свободу і безпеку. Вона покликана підтримувати віру в систему країни. Коли я беру в руки американський долар, я відчуваю його цінність і стабільність системи, яку він представляє».

Це відчуття стабільності несе певний шрифт, колір, зображення на банкноті і сама якість паперу, з якого вона виготовлена. В його складі 75% бавовни і 25% льону, що надає папірцю міцності та еластичності, які дозволяють згинати купюру навпіл до 4000 разів!

Дизайн доларової банкноти досить складний. Завдяки багатству деталей вона нагадує витвір мистецтва. Придивившись уважно, можна помітити, як точно промальований кожен завиток, як виведені букви, як декорована кожна фраза за допомогою різних шрифтів і тіней. Все це разом з пірамідами, орлами, оливковими гілками, які обвивають рамку, типографськими викрутасами на задньому плані, які нагадують мереживо, працює на те, щоб викликати відчуття цінності купюри.

«Чим складніший дизайн банкноти, тим важче її сфальсифікувати і тим більше вона вселяє довіри, — говорить Джеймс Рід. — Американська надрукована на спеціальному папері, який не просто підробити. Як і складні деталі, такі як піраміда або око. Ці знаки з'явились тому, що в XVIII столітті багато хлопців з уряду входили до масонського братства. Америка була суцільним експериментом, наша демократія і держава створювались з нуля. Тому масонські знаки та девізи, такі як Novus ordo seclorum («Новий порядок віків»), допомагали вселяти знову-таки віру в державу, яка зібрала під дахом людей різних національностей. Ми звикли вважати, що наша країна була створена важкою працею тих, хто приїхав з різних куточків Землі. Відчуття стабільності викликає і колір купюри. Зелений — колір природи і процвітання. Він не ріже око і стимулює розумові здібності. Не дарма американці вважають себе винахідливими».

Навряд чи тому причиною був колір грошей, але до зображення державних діячів на банкнотах американці підійшли справді винахідливо. Дизайнери свідомо омолодили обличчя: їх вкриває набагато менше число зморшок, ніж на купюрах, які були випущені в 1930-х і навіть 1990-х роках. Відновлені портрети не лише вселяють думку про те, що час не владний над доларом, а й відповідають сучасним уявленням американців про ідеал, до якого потрібно прагнути: здоровий, молодий чоловік, який добре виглядає, апріорі успішний.

Долар в деталях

В обігу знаходяться шість купюр номіналом 1, 5, 10, 20, 50, 100 $, а також рідкісна купюра в 2 $, яка випускається нерегулярно. Крім того, існують раритетні, але дійсні банкноти 500, 1000, 5000 і 10 000 $, які випускались до 1946 року. Вони використовуються переважно в колекційних цілях. Всі банкноти мають однаковий розмір — 6,14 × 2,61 дюйма (155,956 × 66,294 мм), їх параметри були затверджені в 1928 році разом із загальним дизайном купюр. На аверсі всіх банкнот зображені портрети державних діячів Америки, на реверсі — важлива історична подія або будівля. Дизайн однодоларової купюри найцікавіший. Його розробив в 1935 році начальник гравірувального відділу Бюро гравіювання і друку міністерства фінансів США Едвард М. Вікс.

Аверс однодоларової купюри

  1. Малюнок на лицьовій стороні банкноти виконаний чорним кольором, лише печатка Міністерства фінансів США і серійний номер на ній зелені.
  2. Ланцюжок цифр зеленого кольору під печаткою федерального резервного округу і над печаткою Міністерства фінансів США — серійний номер. Це восьмизначне число використовується для «покеру брехунів» — популярної гри 1980-х років серед фінансистів з Уолл-стріт. Завдання гравців — вгадати, скільки разів одна з цифр повторюється у всіх серійних номерах банкнот, що беруть участь у грі.
  3. Печатка федерального резервного округу. Велика літера в центрі (від A до L) означає один з 12 банків — членів Федеральної резервної системи, який випустив дану купюру.
  4. Портрет першого президента США Джорджа Вашингтона (1732—1799), виконаний Гілбертом Стюартом в 1796 році. Існує думка, що обличчя президента виглядає похмурим через встановлені напередодні штучні зуби.
  5. Печатка Міністерства фінансів США. Зображені в центрі ваги символізують правосуддя, ключ під ними — довіру і авторитет. Під ключем вказане число 1789 — це рік заснування Міністерства фінансів.
  6. Під печатками знаходяться факсиміле підписів керівника Федеральної резервної системи і Міністерства фінансів відповідно.
  7. Зелена стрічка з 13 зірками вказує на кількість перших штатів (13 британських колоній, які підписали Декларацію незалежності в 1776 році).

Реверс однодоларової купюри

  1. Праворуч від напису One — лицьова сторона великої печатки США (The Great Seal of the United States), ліворуч — зворотна сторона із зображенням піраміди. Печатка, існуюча з 1782 року, з'явилась на купюрах в 1935 році.
  2. Всевидяче око — масонський символ, який означає всепроникаючий погляд Великого Архітектора Всесвіту. Напис Annuit Cœptis — один з двох девізів великої печатки США, який означає: «Наші починання благословенні».
  3. In God We Trust («На Бога уповаємо») — національний девіз США, прийнятий в 1956 році. Нанесений вперше на монети в 1864 році, напис з'явився на паперових грошах в 1957-му.
  4. На стрічці фраза на латині: E Pluribus Unum («З багатьох — єдине»). Девіз США до 1956 року. Він символізує єдність нації, яка складається з багатьох національностей. У девізі 13 літер.
  5. 13-ступінчаста піраміда складається з двох частин. У її основи римськими цифрами висічена дата MDCCLXXVI (1776) — рік прийняття Декларації незалежності США.
  6. Другий девіз великої печатки США — Novus Ordo Seclorum — варіація фрази Вергілія. Дослівно перекладається як «Новий порядок віків», що символізує настання американської ери.
  7. Білоголовий орлан — символ США. У правій лапі птаха оливкова гілка, у лівій — стріли, що символізує бажання миру і готовність до війни. Голова повернена до гілки — перевага віддається миру.
  8. Кількість стріл, листя і оливок — 13, за кількістю перших штатів. Стільки ж зірок над головою орлана в хмарі сферичної форми. На щиті, який прикриває груди птаха, теж 13 смуг.

Об’єднуючи штати

Як і переважна частина населення США, долар — емігрант. Він покинув свою історичну батьківщину в XVI столітті і міцно осів у новій країні з великими можливостями.

Прототип долара мешкав в Європі і носив ім'я «талер». У 1519 році в Священній Римській імперії, а саме в Північно-Західній Богемії, в місті Йоахімшталь (сьогодні це чеське місто Яхимів), була викарбувана велика срібна монета, яка отримала назву на честь місця народження — «йоахімшталер». Незабаром важку на вимову назву скоротили до «талера».

Срібні монети були простішими в обігу, ніж золоті попередники талера: легшими за вагою і зручнішими при розрахунках. Це сприяло їх швидкому поширенню по всій Священній Римській імперії, яка охоплювала більшу частину Європи. Талер став середньовічним аналогом євро, яким користувались незалежно від місця проживання і національності. Його ім'ям стали називати великі срібні монети в більшій частині Європи. Як по зіпсованому телефону, «талер» перетворювався на «дальдер» в Південних Нідерландах, «далер» у скандинавських країнах, «таллеро» в Італії. До Англії він дістався, ставши «доларом». Так з'явилась назва майбутньої американської валюти.

У 1546 році Іспанія отримала одне з найбільших родовищ срібла у світі. Видобуток дорогоцінного металу в місті Потосі (на території нинішньої Болівії) збагатив імперію. Іспанці стали карбувати свою валюту — песо — у необмеженій кількості. У Англії таких можливостей не було. Через брак своїх монет в обігу жителі британських колоній Нового Світу стали користуватись іспанськими і назвали срібний песо звичним для себе словом «долар», давши йому уточнюючу приставку «іспанський». Аж до XVIII століття іспанські долари використовували в якості платіжного засобу в усіх північноамериканських колоніях Англії.

Коли в США була прийнята Декларація незалежності, одним з перших питань став вибір власних грошей. Про назву довго не думали. Так, 6 червня 1785 року Континентальний конгрес Сполучених Штатів прийняв рішення про введення національної валюти — долара США. Проте вперше карбувати його стали тільки в 1794 році, через два роки після прийняття акта про регламентацію випуску та заснування монетного двору в Філадельфії. До цього в обігу вільно циркулювали монети різних колоній, переважно іспанські долари.

Під час Громадянської війни в США (1861—1865) долари набули знайомої паперової форми: у південних штатах друкували купюри з сірим реверсом, на півночі — з зеленим. У народі перші прозвали «сірими спинками» (англ. greybacks), другі — «зеленими спинками» (англ. greenbacks). По закінченні війни «сірі» гроші Конфедерації знецінились і коштували в 50 разів менше ніж «зелені бакси». Казначейство зобов'язало друкувати долари двома кольорами: аверс — чорним, реверс — зеленим (кольором «стабільності»). За грошима міцно закріпилась назва greenbacks, яка з часом скоротилась до панібратського варіанту «зелень» (green).

Стабільність долар віднайшов в кінці Другої світової війни. Вона практично не торкнулась території Америки і не завадила активному розвитку промисловості США. Поки європейські країни відновлювали економіку, зломлену війною, Сполучені Штати зміцнювали свої фінансові позиції. Ще влітку 1944-го представниками 41 країни було укладено Бреттон-Вудську угоду, яка закріплювала за доларом статус світових грошей, резервної валюти нарівні із золотом. Незважаючи на те, що наприкінці 1970-х Бреттон-Вудську систему змінила Ямайська валютна система, яка базувалась на вільній конвертації валют, долар зберіг міжнародний авторитет. А розвал Британської імперії вивів США на позицію супердержави.

Знак сили

Існує багато версій походження знака долара. Перша — патріотична. Відповідно до неї, в знаку ховається абревіатура US (United States), в якій букви U і S накладені одна на одну. В процесі суміщення від U залишились тільки дві вертикальні лінії. До речі, традиційно символ долара пишеться з двома вертикальними рисками, але часто використовується і написання з однією.

Є також три «іспанські» версії походження знака сили. Згідно з першою, песо, вони ж іспанські долари, складались з восьми реалів і, у свою чергу, оцінювались в одну восьму англійського фунта. Звідси виникла назва песо — «осьмушка» (piece of eight). Схематично песо стали зображати у вигляді вісімки, перекресленої одиницею. З часом знак трансформувався в $. Згідно з другою версією, схожий символ чеканили на срібних восьмиреальних монетах Іспанії в якості державного герба. Він зображував Геркулесові стовпи — дві скелі, які обрамляють вхід в Гібралтарську протоку. За третьою версією, для скороченого позначення грошової одиниці peso використовували велику букву P, а у множині — P з маленькою s над нею. У XVIII столітті вони злились в один знак, в якому від P залишилась тільки вертикальна риска.

Ще одна версія — рабовласницька. Згідно з нею, знак долара походить від кайданів, які фіксували за допомогою цвяха. Подібною «прикрасою», яка нагадує букву S, сковували рабів. Іспанською слово «раб» звучить як esclavo, а цвях — clavo. Знаком $ (s-clavo = esclavo) рабовласники користувались, записуючи в журнали кількість рабів.

Просто гроші

Прагнення до матеріального добробуту пов'язане з важливою рисою населення США — працьовитістю. Нації переселенців, яка порвала з корінням і створила собі новий будинок, довелось багато працювати, щоб вижити в Новому Світі. Звідси і сильна жага достатку, який допомагав закріпитись на чужій землі.

В середині XX століття долар став символом благополуччя і успіху, засобом досягнення «американської мрії». Після Другої світової війни в США хлинув потік іммігрантів, які прагнули зробити успішну кар'єру в країні великих можливостей, готові до конкуренції і великої роботи. Цей потік не вичерпується й досі. Для нинішніх американців кар'єра і заробляння грошей — справа сама собою зрозуміла. Тому в США, загалом, не прийнято говорити про гроші, вірніше про їх кількість. Як і не прийнято називати валюту доларом. Зазвичай в розмові опускають назву грошової одиниці, кажуть «п'ятірка», «десятка», «зарплата з шістьма нулями». Всім і так зрозуміло, про які гроші йдеться.

Втім, демократичні назви долара нікуди не поділись: громадяни США з властивою їм простотою і легкістю продовжують називати свої гроші «зеленню», «баксами» і «мертвими президентами», що не суперечить повазі до своєї історії і держави.