Скільки років суперечкам про Французьку революцію, стільки ж і суперечкам про терор, про те, чому він був необхідний, до чого призвела політика терору. Найактивніше ці суперечки велись в Радянському Союзі і Франції. Радянський Союз — тому що більшовицький терор безпосередньо асоціювався з якобінським терором, причому не на рівні громадської думки, а у виступах керівників партії та уряду. Ленін називав Дзержинського якобінцем, Сталін говорив, що органи ВНК — ДПУ проводять терор, як колись органи якобінської диктатури, тому цей сценарій був дуже актуальним. У Франції також ведуться суперечки про терор, але з абсолютно інших позицій, і починаються ці суперечки ще до закінчення революції. Питання ставили так: здавалось би, революція — дитя Просвітництва, мріяли побудувати світ, заснований на розумі, мріяли здобути щастя, і такий ентузіазм перших років революції, але все закінчується кров'ю, стражданнями, громадянською війною — чому ж так сталось?

В епосі Французької революції є, мабуть, два найяскравіших моменти: перший — взяття Бастилії 14 липня 1789 року, а другий — якобінська диктатура. Чому якобінська? Хто такі якобінці?

Для сучасного англійця чи американця Велика хартія вольностей (лат. Magna carta) — це один з основоположних документів, в якому, можливо, вперше втілились такі ідеї, як верховенство права, суд рівних, рівність усіх перед судом, захист прав людини.